Юлия
ОЛЬШЕВСКАЯ


ВЕСНА В МЮНХЕНЕ
 
                   ...И гам лесной, и шум нагорный –
                   Всё вторит весело громам...
                                                        Ф. И. Тютчев.
                                   «Весенняя гроза», 1828 г.

Баварской весны – золотая гора,
И цепь перемен в этих знаках и картах.
Поверить преданью, – ведь это ж Игра! –
В таинственный мир забежав на пуантах?..
Не верить словам – за Весной торопясь,
В блистающий мир – грозовой и бессонный.
О, тайны Поэта! – воскреснуть, пропасть:
С таинственным миром налажена связь,
Гонец этот скор, как звонок телефонный.
Так, словно бы вновь – по закону Игры,
Бросаем слова. Кто ж мы – взрослые, дети?
Звездой Вифлеема – к нам сходят миры,
И грозами брызжет той майской поры,
В полуденном сне середины столетий.

*

Припав к календарю,
Поведаю печаль:
Забуду ль к ноябрю
Про август и февраль?
Про майских гроз раскат,
Фиалковый напев:
Как дышит вешний сад,
Как лепестки летят,
Поблекнуть не успев...

*

Здесь какая-то тайна:
Дни, как листья, летят.
Но росою хрустальной
Дышит розовый сад.
Многоцветный орешник,
И рябина, и хмель.
Раскачает скворешни
Неба – сад-колыбель.
Утра нового завязь
В полу-взмахе руки!
Рассыпаясь и плавясь,
Лепестки, лепестки...

___________________
© Юлия Ольшевская

ВЕСНА В МЮНХЕНІ
 
                   ...И гам лесной, и шум нагорный –
                   Всё вторит весело громам...
                                                        Ф. И. Тютчев.
                                   «Весенняя гроза», 1828 г.

Баварській весні – золота це гора,
І зміни ланцюг у цих знаках і картах.
Переказу вірити – це ж лише Гра! –
Забігши у світ таємниць на пуантах?..
Не вірити в слово, бо кличе Весна
У світ блискавиць – грозовий і безсонний.
О, тайни Поета! – і правда, й мана:
У світ таємничий доро̀га ясна,
Гонець цей швидкий, мов дзвінок телефонний.
І, нібито знову – за правилом Гри,
Ми кидаєм слово. Дорослі чи діти?
І сходять до нас Віфлеємські дари
Травневої, скутої в гро̀зи порѝ,
На стику століть уві сні відгоріти.

*

Чи зможе календар
В сумні зимові дні
Веснѝ крилатий дар
Нагадувать мені?
Про грім травневих дат,
Про тихий спів квіток;
І як весня̀ний сад
Втрачає свій наряд
Із ніжних пелюсток…

*

Віддає таїною:
Мов листки, линуть дні.
Сад умитий росою
У трояндовім сні.
Тут ліщина, тут дивні
Горобина та глід.
Розхитає шпаківні
Неба – сад-квітоскид.
Барви юного ранку
В напіврусі рукѝ!
Розсипаючись пˋянко,
Пелюстки, пелюстки…

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна