Михайло
ЛЄЦКІН


* * *

Є в осені і дивні чуда,
І прибамбасики свої.
Я ж вільно почуватись буду
В її неспішній течії,
В її пістрявім різнобарв’ї
З її – хай інколи – дощем,
А інколи і в густохмар’ї,
З яким приходять сум і щем.
Длань осені ледь-ледь торкну я,
Вклонюсь ставку, мов вітражу, –
І руку їй запропоную…
А серце ще побережу.

_________________
© Михайло Лєцкін

* * *

У осени наряды – чудо,
Не счесть коралловых монист.
Я любоваться ею буду:
Мне по душе осенний лист
С его цветистой пестротою,
И ветер с проливным дождём,
И облака с туманной мглою,
Что светлой грустью входят в дом.
Ладони осени коснусь я,
И поклонюсь пруду в листве,
Ей руку предложу волнуясь,
Но сердце подарю весне.

________________________________________
© Перевод с украинского Надежды Фурзенко