Александр АПАЛЬКОВ

Сила музики в доповнені поезії. Вона доповість те, що словами вже не вимовити. Я припинив складати слова у рими. І повернувся до безпосередньої мови душі – музики. Якби можна було втілити у слові все, музики не було б…

Я грав у ресторанах, на свадьбах. Грав на фікс, по-заміні. Не жениха, – а когось із музикантів.
Грав і споглядав, як пристарілі функціонери тупцяли із дівками. Як гойдалися жіночі плечі, та пливли собі перед естрадою. Пливли кудись, Бог його знає куди… Як човгали вже ногами кавалери, вкрай сп`янілі. Як на свадьбах дубасили жінок їхні чоловіки, з ревнощів. Як змінювалася послідовність контрастних п'єс... Сарабанда махалівки кулачних боїв поступалася куранті під зад коліном. Як різні голоси грали одну ту саму мелодію теми вибитих зубів – свого роду фуги... І хороше темперований клавір темних синців і білих гуль утворював вже знайому октаву, розділену на дванадцять полу тонів…Тут вступало й цнотливе жіноцтво… Баби видряпували волосся, доводячи правоту… Дівки волочили дорогих подруг курявою танцмайданчику, за модняві зачіски… Коду домінанти, с форте на п`яно, вчиняла вже міліція, розтягуючи за коміри, вже фактурно заюшених гостей… Як смеркався у сяйві місяця й зірок Чумацького шляху блиск заголених задів… Як… Та багато чого бачив…
Так музика виконувала свої функції: Просвітницьку, комунікативну, виховну і гедоністичну... Тож і привела та музика і мене до нових відкриттів, творчих … Згодом я взнав – що це називається евристикою…
Тож музика і привела мене до нових відкриттів, творчих … Згодом я взнав – що це називається евристикою…