Троє поросят

Три маленьких поросятка не спитавши мами й тата
Подалися в темнім лісі ягоди збирати.
Вони грались в «доганялки», бігали крутились
І не зчулися як в лісі тому заблудились
Більше ягід не хотілось відчували втому,
- Треба браття пошукати дорогу додому.
Пошукали поблукали заблудились дужче.
- Доведеться жити в лісі,- каже середуще.
Каже старший: «Тоді браття треба будуватись,
Щоб було від злого вовка куди заховатись,
Чи холодна мокра осінь, чи зима морозна.
Треба нам до будівництва віднестись серйозно.
Кажуть менші: «Ну, як треба, ми завжди готові.
Гляньте скільки листя й хмизу є напоготові.
Каже старший: «З листя й хмизу хатка розлетиться,
Будувать треба з каміння, не можна ліниться.
Вони довго сперечались - не дійшли до згоди.
Вирішили будувати всяк свої господи.
Менші листя нагорнули, хмизу наносили,
А, що були лінькуваті – вибилися з сили.
І щоб сили відновити для роботи вранці,
Стали гратись в «доганялки» на лісній полянці.
Ну, а старше поросятко було роботяще,
Незавершену роботу не кине нізащо.
Воно таки показало все своє уміння -
Збудувало собі хату із глини й каміння.
Дах зробило дерев’яний, двері приладнало,
І тихенько собі в хатці грубку майструвало.
Ну, а менші поросята грались розважались.
Вже й забули про ту хату – не добудувались.
Якось свині на галявці так галасували –
Злого вовка в темній хащі дуже здивували.
Вовк залишив свої справи, прибіг подивиться,
Хто це так шумить у лісі – його не боїться.
Як побачив поросяток, облизнувся смачно,
Що аж ледарям маленьким зробилося лячно.
Два маленьких поросятка добре налякались.
Миттю кожен в свою хатку від вовка сховались.
Сірий вовк як засміється, як дмухне із пащі
Розлетілось з хатки листя аж далеко в хащі.
Порося заверещало, почало тікати
Заховалось в купі хмизу, в середнього брата.
Сіроманець дмухнув двічі і згори, і знизу.
Розлетілась по всім лісі тая хатка з хмизу.
Поросята з переляку почали вищати
І помчали, що є сили до брата до хати.
Старший брат на ту годину скінчив працювати
І відкрив дубові двері, щоб іти гуляти.
Перелякані малята в хату залетіли.
Свого старшенького брата ледь із ніг не збили.
Брат узяв на засув двері, запалив у печі.
- Заспокойтесь, не тремтіть так, - каже до малечі.
- Дім збудований надійно, як мала фортеця,
Страшний вовк вас не дістане, тут ми у безпеці.
Дмухав, дмухав вовк на хату, аж звернуло пащу,
Постояв з досади плюнув і побіг у хащу.
З того часу поросята більше не лінились,
Жили разом з старшим братом, в хазяйстві трудились.
Не відходили далеко від міцної хати,
Щоби можна було швидко від вовка сховатись.