Анна Драй

Була жiнка одинока
Та й дуже страждала,
Коли якось на курортi
Щастя повстрiчала.

Повстрiчала, полюбила,
Привезла додому.
Хай його обходить лихо -
Не віддам нікому!

І поїла, й годувала,
В ВУЗІ ще навчала.
І як лікарка, бувало,
Вiд смертi спасала.

Та недовго таке щастя
Наша жiнка мала:
Чоловік набрався сили, -
Не буде замало.

То кричить, скрипить зубами,
Нею помикає,
А як настрою немає,
Все забороняє..

Сам я можу де завгодно
Й скiльки хоч гуляти,
А ти певна покорятись,
Менше розмовляти.

Весь день мирно сиди вдома,
Жди мене з роботи,
Бо у тебе вже немає
Іншої турботи.

А приходю опівночі.-
Не насуплюй брови,
Витріщаешь чому очі?
Стіл напоготові?

Каже жiнка у запалi:
- А де ж ти буваєшь,
Та невже тепер і вночі
Грошi заробляєшь?

Але тiльки-но повiя
Вночі підробляє,
А у тебе для цій справи
Сил таких немає.

Дорогі мої жіночки,
Будьте обережні,
Обминайте таке щастя,
Не будьте безпечні.