Шановні друзі!

Поздоровляю вас з Днем Перемоги! Щастя, здоров’я, благополуччя і вічного МИРУ НА ВСІЙ БАГАТОСТРАЖДАЛЬНІЙ ЗЕМЛІ!

НАДЕЖДА ВЕТЕРАНА

Спокойный Псел, купая тучи,

Оберегая их от бурь,

Вливает воды в Днепр могучий,

Словно небесную лазурь.

В алмазных водах отражаясь,

Сияет солнышко в зените,

А над рекой, небес касаясь,

Застыл содат с мечем в граните.

И рядом с ним, в строю едином,

Стоит с поникшей головой,

Седой полковник, что в Берлине

Закончил наш последний бой.

« О чем грустишь ты, старый воин?

О том, что вас уже немного,

Или о том, что стар и болен?»

«Да нет, мне вспомнилась дорога!

В лесах строительных Отчизна –

От гор Карпатских до Сибири.

Теперь вы смотрите сквозь призму,

А мы тогда ее любили!

Но вдруг – разорванный рассвет

И колокольный звон набатом.

На синем небе – черный цвет,

И стар и млад вновь стал солдатом:

На поле боя, за станком,

На море, небе, хлебной ниве.

Ведь это был наш общий дом,

А мы его тогда любили!

Был Брест, Москва и Сталинград,

Броня броню огнем крошила.

Но славен наш народ-солдат –

Дошел с Победой до Берлина!

И спас Европу от цепей –

Она тогда лишь пробуждалась.

Европа, помнишь ли теперь,

Какой ценой нам все досталось?

Ведь сколько верст мы с боем брали,

Дороги не было назад!

Лишь обелиски вехой стали,

Где сквозь огонь прошел солдат.

Врагом не сломленный народ

Восстановил войны руины.

Теперь же, внук, и твой черед

Отдать Отчизне свои силы!

Для нас ведь Родина одна,

Ты приумножь былую славу!

Чтобы очнулась вся страна

От власти денег и обмана.

Чтобы седые ветераны

И те, кто головы сложил,

С былою гордостью сказали,

Что ты их подвиг повторил».

Стоит солдат, свой меч поднявший,

Усталый Псел волной шумит.

А ветеран глазами павших

На мир с надеждою глядит.

ПРАЗДНИК ПОБЕДЫ

Митинг в с. Юнаковка Сумского района

Аллея Славы родимого села…

Здесь, на празднике, внуки и деды.

Ярким солнцем горят имена

Тех, кто в вечность шагнул для Победы.

Как же землю любили они,

Земляки, мастера-хлеборобы,

Мирный труд на полях до зари,

Золотого зерна небоскребы.

Но рвануло огнем. И кресты,

Черный дым, вой сирен и набаты…

Алой кровью пылают цветы,

Где навечно в граните солдаты.

Минута молчанья, вокруг тишина,

Застыли в строю ветераны.

На висках – седина, на груди – ордена,

Растревожены памятью раны…

Аллея Славы родимого села…

Колени преклоняют внуки, деды.

А на граните – павших имена,

Как память Мира о цене Победы.

ОСТАННІЙ БІЙ

Землякові, двічі Герою СРСР Степану Павловичу Супруну присвячую:

Війною закопчене небо,

Толочинський ліс шумить:

Один червонозоряний сокіл –

Хрестатих потвор аж шість!

Маяче десь Друцкий замок,

Горить білоруська земля.

Чи буде для нього ранок?

Чи, може, остання зоря?

Під ним пролітають ланки,

На базу ідуть без втрат.

Горять на Березині танки,

Переправи фашистські горять.

Мовчать кулемети МІГів,

Пального - до бази б дійти,

Тепер – лиш для месерів цілі.

Їх тільки прикриєш ТИ!

Розкрились небес обійми,

Куль і снарядів – рій.

Щоб тут ми ходили вільно,

Прийняв ВІН нерівний бій.

Схилилось зажурене сонце,

На ліс опустилася мла:

Земля біля старих берізок

Героя навік прийняла.

В війною обпалені Суми,

У дім, що стояв понад Пслом,

Прийшли розтривожені думи

Разом з офіційним листом.

Пробігли воєннії роки,

Пшеницею вкрились поля –

Тоді лиш нам стало відоме,

Хто друзів прикрив тут, ім’я.

Роками нескорений сум,

Сонце і море квітів:

Двічі Герой Супрун

Продовжує жити в граніті.

Шанують сумчани свого земляка –

Погруддя в бронзі, пам’ятник, музеї.

І вдячних жителів рука

Саджає квіти обіч алеї.

ОФІЦЕРИ

Миколі Усенку і Костянтину Садку – бойовим офіцерам різних поколінь присвячую:

Захищаючи край від химери,

Вели роти у бій офіцери

На вогонь і бетонні споруди,

Під свинець підставляючи груди.

Ви за спини вояк не ховались.

Скільки ж там обелісків лишалось,

Щоб життя не погасло в імлі?

Знають тільки батьки й матері!

Сходять в небі холоднії зорі,

Офіцери, як завжди, в дозорі.

І Вітчизні ви вправі сказати:

- Маю гідність і честь захищати!

Приспів:

Офіцери, офіцери

Пронесли свою гідність крізь бурі,

Неприступні ворожії мури.

І завжди – від віків і до нині

Ви служили на честь Батьківщини.

Офіцери, офіцери,

Ваша відданість, мужність, відвага –

Це канва українського стягу!

Дмитро Юнак

м. СУМИ