ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

   ПОРА ДИКИХ КРЯКВ

            МАЛЯР З НАТУР

                   Фраґмент

         неконкретної балади

…З тих пір – не курю цигарок,

З тих пір – не смакую віскар…

З тих пір – лиш давлю на курок

І чую вороняче кар-р…

З тих пір – не цілую гетер,

Конкретніш – так довбаних дур…

Життя – на „з тих пір і – тепер",

І в кожнім я – маляр з натур…

З тих пір – це коли, це – коли?

З тих пір – це знедавна, давно?

…З тих пір, як ми разом були

І лазили в рай крізь вікно…

19.09.2014р.

                 * * *

…Нема в мені білих снігів

З метеликами з пустоти…

Зате – маса бляклих боргів,

З якими я здавна на ти…

Нема в мені чорних думок,

Які б заважали творить…

На сум я навісив замок,

І вам його годі відкрить…

Нема біля мене подруг,

З якими б я міг раювать…

Зате в мені стільки наруг,

І кожну – по імені звать…

Нема в мені поруху зла,

Лишився лиш порух сум’ять…

…Я весь – з ремесла, з ремесла,

І це в мені вам не віднять…

19.09.2014р.

                       * * *

…Не до кохань мені, не до любові:

Вмирає слово, віддане мені…

Було воно, мов пташечка в діброві,

А нині воно в розпачу на дні…

Не до громів мені, не до Голгофи,

Не до мечів і не до хоругов…

Оплакують цю втрату мою дрофи,

І вже не скажеш: здрастуй чи агов…

Куди воно відходить? Не питайте…

Якби я знав – душею б обійняв…

…А книги – ось вони: беріть, читайте,

Ще вчора на полицях їх рівняв…

19.09.2014р.

                    * * *

…Я в слово ходжу на окопи,

На стрільбища в слово ходжу…

Вітають мене рудокопи – 

За те, що не брию олжу…

А та – вже давно з бородою,

Хоч хною її пофарбуй:

Зеленою а чи рудою,

І в службу безпеки вербуй…

Вербовщиків я зневажаю,

Ще більше – їх зайд з німоти…

Не надто в обох урожаю,

Та й той столочили хорти…

Хорти мені теж не потрібні:

Пора диких крякв – знебулась…

…А інші всі висліди – дрíбні:

За вікнами – зла непролазь…

19.09.2014р.

                        * * *

…Усі, кого любив і не зберіг,

Усі, кого кохав і зле образив,

Простіть мені цей домотканий гріх,

Передовсім, я сам себе цим вразив…

Не наповал… Це – так: не наповал,

Але і жити з цим дедалі важче…

Казав мені Івашко Бабовал:

„Буть вбитим, часом, невимовно краще"…

А я – сміявсь: „Ото іще дивак",

А я й не знав, які бувають змроки…

А той, хто був душею, мов дітвак,

Знав те, про що не відали й пророки…

І ось стою біля його труни,

І сліз нема, і голосу бракує…

Лиш – почуття… Не звітрились вони…

І сич із мене чомусь не кепкує…

19.09.2014р.

                        * * *

...Не ждіть мене… Адреси не даю,

І ваша мені більше не потрібна…

Стою один в безодні на краю,

І виплива з очей балада срібна…

З яких це пір баладою – сльоза?

З яких це пір вирулюю в прощання?

Підрізав хтось ці гальма-тормоза,

Чи тризна налаштовує вгощання?

Не вчіть мене… Запізно… Та й нащо 

Слова, мов цигарки палити всує?

За що боровся і згорів за що?

Чи, може, смерть поетам більш пасує?..

Чогось мені так холодно… Чогось

Бажається себе перестояти…

…А стернями біжить мій чорний лось,

І терпне серце, і німіють п’яти…

19.09.2014р.

                       * * *

…В цім світі вибачатися не слід,

В цім світі варто просто не грішити…

Де взявсь на серці моїм чорний лід?

Топити його – смутки полошити…

А їм – ще жить… А їм ще довго жить,

І зайвих запитáнь не задавати:

Меди із полинів за двох спожить

І помилки в словах структурувати…

Буває й так? Авжеж, бува, бува,

Інакше чому б я так маявсь в слові?..

…Простіть мене, птахú і деревá,

І порадійте слів старих обнові…

19.09.2014р.

                 БАЛАДА 

                    ПРО 

 ЩЕЛЕПИ ВІД ШАКАЛА

                                                 В. К.

…Шукаючи віщих знаків,

Я занедбав себе:

Вийшов з творчих варнаків – 

Серце щадив слабе…

Став обережніш в слові:

Як би чогось не втнуть…

В нашому ремеслові

Зайвий раз лячно й чхнуть…

А біда – не барилась,

А біда – ось вона…

В кошику з щастям рилась – 

Віща і витівна…

І – знайшла, що шукала,

І – простягла мені

Щелепи від шакала:

Зовні – непоказні…

Я ж на той час і яблук

Майже не міг жувать…

А мав же їхати в Інзбрук

Міфи реставрувать…

Брати їх чи не брати?

Вибору – не було:

Або – тюремні ґрати,

Або – в лаврах чоло…

І я погодивсь: в рамці

Із класиками стою…

Дякуючи охранці

Жар-птицю судьби дою…

П’ю молоко пташине,

Смаком воно, як бренді…

Щастя моє мишине – 

Реальне, не сучі бредні…

Класик я чи не класик – 

Це – не мені судить…

Та, як з крила Івасик,

В небо навик ходить…

Небо – ще й досі небо,

А життя в нас одне…

…Тітко бажань, Загребо,

Не проклинай мене…

19.09.2014р.

                    * * *

…Ямайський ром – не з тобою,

А от коньяки – траплялось…

Засватана в ніч ганьбою,

Чи й знаєш, як щастя звалось…

І що тепер говорити,

І що тепер частувати?

У небі – метеорити,

Чиїм ім’ям їх назвати?

Ямайський ром – не з тобою,

А ще – гавайські сигари…

Обвінчана в ніч з ганьбою,

Ти чула цей крик гагари?

Гагари кричать нечасто,

А тої ночі – кричали…

Вартуєш долярів нá сто,

Це відають всі причали…

Матроси тебе минали

І шкіпери не чіпали:

Усі достеменно знали,

Що звуть тебе Йоли-пали…

Ямайський ром – прокисає,

Сигари – нудьгу наводять…

…На берег кепа списали,

От шлюхи за ним і ходять…

16.09.2014р.