ВЕСНА

Весна прийшла,природа забуяла
Садів цвітінням, .зеленнюнью лісів.
Мелодія кохання зазвучала
Мільйонами пташиних голосів.
А я стою в духмянім цвіті терну
І весноньку благаю у цю мить:
--О, весно,будь до мене милосердна,
Не дай мені у спогадах згоріть.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Першій вчительці

Тріщать полінця у вогні,
Б’ють зайчики від піддувала
І парт полички відкіднівідкидні
Нас щойно всіх порахували.
Ледь пропускає світло в клас
На вікнах паморозь блакитна.
Заходить з книжкою до нас
Русява жіночка тендітна.
Від дошки ходить до вікна
І нам про щось розповідає.
А нам здається що вона
Усе про все на світі знає.
Давно минули ті роки
Пішли вперед усі науки
І наші діти вже батьки,
Стають батьками наші внуки.
Та пронесуть у вічну даль
Усі майбутні покоління
Ті зернятка найперших знань
Твоїх ,Олено Олексівна.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Першій школі
Від згадок серце заніміло
І сліз я стримати не зміг
Коли, як і колись, несміло
Переступив знов твій поріг.

Ні, не забуть її ніколи,
Ту славну мить мого життя.
На жаль, в той час і в рідну школу
Немає більше вороття.

Тут особистості творились,
Ми тут мужніли і росли,
Тут ми життя любить навчились,
Тут щастя паростки зійшли.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Другові юності

Дзвони мені ,друже,дзвони !
Так хочеться голос твій чути-чути -
Відлуння тієї весни ,
Якої вже нам не вернути

Зустрілись зі старістю ми,
І сміх наш і радість – крізь сльози.
І влітку як серед зими
Нам душі скували морози.

Тріпочуть ще в грудях серця,
Їм хочеться пісні і волі
А нам вже не треба вінця
Лиш дітям щасливої долі.

І може колись восени
Зустрітись нам буде нагода.
Дзвони мені ,друже, дзвони!
Вдвох легше долати негоду.

Якщо серед лиха й біди
Захочеш ти вовком завити,
Дзвони мені,друже, дзвони !
І я тобі буду дзвонити.