ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)
БАЛАДА
ПРО НЕПОРАНИХ ЖІНОК
М. С.
…Жінки летіли в небі, як лелеки,
Жінки летіли в небі, як леле…
А на тинах палали сонцем глеки,
Собі я вибрав сонечко мале…
Жінки махали крилами, як дрофи,
І на любистки позирали вскіс…
Шарфом одна ледь зачепила крокви,
А інша гепнулась на твій покіс…
Жінки були гулящі і – не дуже,
Жінки були непорані, не по…
…Ти знов мені про цноту, давній друже?
Класичність зваб – з басейну Лімпопо…
Жінки летіли в небі, як зозулі,
Які лишили діток при тинах…
Куди летіли? На вечірні гулі,
І я звелів душі їх слати нах…
Нахабство моє купане в любистку,
У травах перелюбства, на зорі?..
…Ми так і не доїли ягід миску:
Знов на заваді стали упирі?..
…Жінки летіли в небі, як потвори,
Жінки летіли так, як оком зрю…
…А на землі заклацали затвори,
І закривавивсь вірш цей об зорю…
15.08.2015р.
МОНОЛОГ З-ЗА КАФЕДРИ БОЛЮ
…Де ваші книги? Хто й де їх читав чи читає?
Де ваші книги? Маразму руді пацюки?
Серце моє вас, безкрилих, сьогодні вітає,
Нумо з Парнасу усі, як один, навтіки!..
Де ваші книги? На сайті – лиш сірі обноски,
Як вам не соромно за графоманське лайно?
Образи ваші? Вони – глупоти недоноски:
Вас схоронивши, на часі пригубить вино…
Де ваші книги? Нехай би вже й іншої мови,
Де ваші, зіткані з болю, коштовні слова?..
…В часі моєму ви – шкурники і людолови,
Ваше безчестя – зле гаддя, що сморід спива…
Де ваші книги? Скажіть мені, де ваші книги?
Те, що ви пишете, то – таргани лжеснаги…
Літньої спеки чоло ваше з чорної криги,
В пору безчасся ви – гідності злі вороги…
Вас проклинати? У цьому немає потреби,
Вас ображати? З якого це дива? Скажіть?
В часі і просторі ви – бездуховні амеби,
Служите кату, кривавлячи сутність? Служіть!
Я з ваших віч не завважив святої іскринки,
Я з ваших вуст не почув благородних балад…
…Ваші слова – яничарів невільницькі ринки,
Зовсім не думав, що поруч – безликості лад…
14.08.2015р.
* * *
С. Б.
…В. о. редактора – на службі ув охранці:
Чекістам, все ж, потрібні голодранці…
Доповідать куратору навиклий,
Не забарився жоден раз на виклик…
…І хоч в поезії сіріший він за мишку,
В секретних сферах служить за мармижку…
13.08.2015р.
БАЛАДА
ДЛЯ СЕКСОТА ОХРАНКИ
С. Б.
…Розкажіть, як вас вербували,
А я, присівши, послухаю…
У пам’яті злі провали?
Прикрийтесь сум’яттям, скрухою…
Розкажіть, як вас вербували,
Пропонуючи гроші, статки…
З майором ви кумували?
Було це за чаркою „Старки"?
Розкажіть, не соромтесь, годі!
Тепер вам куди з охранки?
У серці, на самім споді,
Кривавлять продажні ранки…
Що з ними робить накажете?
Їх ледве хто й запомітить…
З майором по третій вмажете,
І хто в душі вам насмíтить?
Перейдено перевали
І горді жовті пустелі…
Розкажіть, як вас вербували:
Дим цигарок – до стелі?..
Невже це секрет і досі?
Я ж ваш псевдонімчик знаю…
На ліжниках в курви Фросі
Стогрішність вашу впізнáю…
Хоч Фрося – не з балакучих,
Про вас – щебече до згуби…
В ночах жахних, сліпучих
Зізналась, як губи в губи
Цілуєтесь ви з чекістками,
Вночі – щось щемне гундосите:
Захоплювались марксистками,
Баптисткам – тріпер приносите…
І як це все називається?
І як це все? Без розголошень?..
…Падлючність – не уривається,
Як з нею, сексоте Вошень?..
14.08.2015р.
* * *
…Про що мені говорить очерет?
Якби я знав, якби я знав, кохана…
Куди спішить? Натхненню наперед?
Душа у нього щира, незів’яна…
Про що мені співає очерет?
Які таємини висповідає?
Зове назад чи кличе уперед,
Коли опівночі зітха-ридає?
Про що мені шепоче очерет?
У шепотах його говіють зорі…
Ще мить, і в ніч підпалять ожеред,
При котрім сойки тчуть чуття прозорі…
Про що мені казкує очерет?
Якби я знав, якби я знав, хороша…
Чи не про те, що йде зима вперед,
І вірш цей опечалює пороша?..
02.09.2015р.
* * *
…Я б з тобою випив чаю, але де твоя заварка?
Я б з тобою випив чаю, але де твоя зава?..
Те, що ти мене вкорила, ну яка зі скрух цих сварка?
Захистили нас від лиха ненароджені слова…
Я б з тобою випив чаю, але де моя заварка?
Я б з тобою випив чаю, але де моя зава?..
Те, що ворон у розгіллі напідпитку хижо карка,
Певен, ще не означає, що розлука ґлузд вбива…
Я б з тобою випив чаю, та втекла водиця з крана,
Я б з тобою випив чаю, та криниця нежива…
…Сутеніють віщі чола, непромита творча рана,
От і б’ють мене під груди, от і казяться слова…
02.09.2015р.
* * *
…Впала скіпка горю в око,
Ой же, глибоко-глибóко…
Впала скіпка, стало темно,
Ворог влучив недаремно…
Впала скіпка лиху в око
З хмар, що високо-висóко…
Ніч – кривавою назвала:
В стані скрух перебувала…
Впала скіпка болю в око,
Ой же, серцю одиноко…
Одиноко, та – не дуже,
Десь же поруч ти, мій друже…
Я до тебе пісню правлю,
Шаблю й горличку прославлю…
А тебе – візьму до хати:
При літах порядкувати…
…Впала скіпка щастю в око,
Та не так уже й глибóко…
Ми її обá дістали,
І на серце вищі стали…
02.09.2015р.
* * *
…Вечір взяв за вуздечку коника вороного
В час, як катав той в полі хлопчика не одного…
Вечір лункі копита травами вперезав,
А всі думки тривожні вузликом зав’язав…
Вечір взяв за вуздечку коника (ех!) гнідого,
З ним у степу катався, може, не так і довго…
А коли стало в полі холодно і тривожно,
Глянув коню у вічі – щиро і геть неложно…
Кінь захропів і мовив голосом козака:
„Буду твоїм, як в тебе тричі тверда рука"…
Вечір мовчав, як вкопаний: що говорити мав?
Взяв три стебельця в руки, хмикнув і … не зламав…
Що це за щем? Леґенда а чи вдатна балада?
Зна про це молодиця з-поза Опішні, Лада…
Може б, її спитати, тільки я – не берусь…
…Висмикав на цитати кібчик Вкраїну-Русь…
02.09.2015р.
КОЛЕКЦІОНЕР
…Колекціонер холодної зброї,
Звідки родом він? З Трої?
Інші кажуть, – з Хорезму:
Мав був східну харизму?..
Щаблі, мечі, кинджали, –
В длані ніц не дрижали…
Мовив би не тремтіли,
Коб ви цього хотіли…
Де він? На хвилях Лети? –
Смертний, як і стилети…
А ось мечі та шаблі –
Знов під ногами в чаплі…
Що там ще є? Пістолі?
Ці – в оберемку в долі:
Нидіють при шухлядах?
Будять острах в наядах?
Як-не-як, а, все ж, зброя,
Славна, як вічна Троя…
Навіть паломник з Риму
Вклав її в штивну риму…
І хоч це – для годиться,
Кортик навик трудиться…
Знали це й генерали,
Образ чий змроки вкрали…
Що вже тут про піратів,
Вічних судьби кастратів?..
…Ви – про милого Хлої?
Шпага – не при герої…
02.09.2015р.
* * *
…У цих вересневих ярах, у цих вересневих долинах,
Підводяться вої крізь прах, відомі ще в древніх билинах…
У цих вересневих ярах, у цих зосенілих яругах
Стоять три полки – не за страх, їх чола – при гордих хоругвах…
У цих вересневих ярах, здавен потолочених болем,
Тумани, знеславивши страх, виходять на кручі за полем…
Тут – простір для стріл і мечів,
Тут – воля: велична і гожа…
Од глипання, з дупел, сичів,
Конає й кіннота ворожа…
Леґенда? Балада? Хто зна?
А раптом, зухвала реальність?
А це – не мана, не мана,
Це – факт, що зневажив брутальність…
У цих вересневих ярах,
У цих стопечальних долинах, –
І вірш при всезрячих волхвах,
Відомих по всеньких країнах…
Вони вікопомних вістей
З учора не відсахнулись:
З учора ще з рангу гостей
У власний цар-скит повернулись…
02.09.2015р.
* * *
…Дайте мені помолитись не вам,
А правдочолості і – деревáм…
Дайте мені помолитись не вам,
А зосередженим в січі словам…
Тим, за якими Вітчизна і Меч,
Тим, які вірять в харизму предтеч…
Дайте мені помолитись не вам,
А поневаженим в людях правам,
Тим, які зводять чоло до чола,
Тільки би в нас Україна жила…
Дайте мені, ой же, дайте мені
Вистоять в цій небувалій борні…
Мірою мір в ній не жухла трава,
А незборима Вітчизна жива…
…Дайте мені, ой же, дайте мені
Визволить вірш при кобзарській струні!..
01.09.2015р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.