ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської літературної

 премії „Меч і калина" імені Миколи Вінграновського (2015)

З книги „ЗА ДЕНЬ ДО СНІГУ"

             ЧУЖА НАЦІЯ

     Двадцять рядків печалі

...Поети – провидці нації

Навіть в часи стаґнації…

І коли їх темні вбивають,

Джерела не прибувають – 

Ідуть в глибини земні,

Знеможені і сумні…

А ті, які в тьмі народжуються,

В безмовне бидло вироджуються

І служать при кураїні

Чужій, заморській (?) країні…

Поети, ті, що за морем,

Не схмарені нашим горем,

Хоч пробують декларувати

Щось там крізь товщу вати:

Так вони вже навчéні

Служити віскі й печені…

Для них, митців, чужа нація – 

Спотворена номінація…

…І коли це все зрозумієш,

Мовчати більше не смієш…

12.11.2014р.

                * * *

…Холуї від спецслужб – 

Холуями й лишились…

Не веду з ними дружб,

А вони – сполошились…

Знаю їх імена,

Знаю їх псевдонíми…

Кажуть, сам Сатана

Їх навчав пантоніми…

Що хотіли вони

І чого домагались?

Та ж за ними вини – 

Навіть стіни здригались…

Холуї від спецслужб

Осоружні, нікчемні…

…Дні – липкі від їх дружб,

Мов сновиди големні…

12.08.2014р.

                             БАЛАДА 

                                 ПРО 

              ПАЛКУ ПРОДАЖНІСТЬ

                                                                           М. Д.

…Продажна журналістика в Росії,

А в Україні, в Києві, у нас?

Месії – подалися в гречкосії,

Щоб потайки вилазить на Парнас…

І це – в добу продажності й причастя,

І це – в період зрад і кавунів…

А ми навикли думати про щастя

Невиліковно збочених синів…

Сини – синами… Доньки – інша справа,

Вони – не покритки, та й не святі…

За ними назирці дурна йде слава,

Не всі – з борделів, а – не ті, не ті…

Продажні – всі: і монстри, і месії,

Що наша журналістика для них?

Вона давно зернят в душі не сіє –

Ні в будень, ані в пору вихідних…

Нема встида, нема „святої волі",

А те, що є – не зводиться з колін…

Що журналістика? Задрипа в царстві молі,

Їй заповідано безчестя й тлін…

І ти, який сидиш в своїй газеті

І пишеш для кастрованих бичів,

Віднайдеш, при бажанні, в цім сюжеті

Й своє обличчя в хорі стукачів…

Твоя газета… О, твоя газета…

Вона – не краща є за тих, що є…

Для вибраного в ніч жаги клозета

Вона палкі надії подає…

15.08.2014р.

   НАСІННЯ ПІДЛИХ ЮД

                   Балада 

     вироджених сутностей

…Ці полини – не без вини,

А висхлі – й поготів…

У мирний час і в час війни

Їх цвіт – оскал хортів…

Це знаєш ти, це знаю я

І весь хрещéний люд…

Але не зна ось ця сім’я,

Що вткалась в мій етюд…

Здається, все в ній, як і слід:

Веранда, сад, город…

Але в душі – чорнющий лід,

Відсутність сяйва врод…

Живуть в сім’ї, мов не живуть,

Бредуть в лихий туман…

По змроках в лодії пливуть

В фіксований обман…

Ці полини – не без вини,

Я знав давним-давно…

Причетність їх до сивини – 

Хмільна, мов зле вино…

Це знаєш ти, це знаю я

І весь хрещéний люд…

Але не зна чужа сім’я – 

Насіння підлих юд…

10.09.2014р.

                СИМОН ПЕТЛЮРА

…Талант публіциста, димок від мавзера

І крякви, що з щемом летять за озера…

Це все – Україна, яку він втрачав,

Опісля, як з щемом на Волю вінчав…

…А нині – в чужинській землі, у Парижі,

Лежить, як Апостол,  в підземній цій хижі:

І стіл – із землі, і канапа – з землі,

Душа ж б’є на сполох в захмарній імлі…

11.11.2014р.

        СОНЯЧНІ ДЗВОНИ

                    Балада 

         з Вітчизною в серці

…Хочемо хліба і волі

Та ще й вина – на додачу…

Але чому ж такі кволі

В днину грімливо-гарячу?

Хочемо бути собою,

Хочемо – ворона з гілки…

Але при полум’ї бою 

Ми – лиш захриплі сопілки…

Мовим про вир, про знамена,

Поначіпляли кокарди…

…Але чи боже знамення

Грати на припічку в нарди?..

…Сталося: вийшли на бруки,

Вдарили в сонячні дзвони…

Порозліталися круки,

Вклякли в послід мегафони…

Та воріженьки – не зникли,

Є у них танки й гармати…

…А тільки й ми не поникли

Біля наїдків край шмати…

Кажем: бракує набоїв,

Кажем: не ті автомати…

…Кращих – Шевченко озброїв

Ницого зайду зламати…

Вόрона – легко скарати,

Крука – дедалі складніше…

…Впору – навильника брати,

Нуж-бо, брати, сміливіше!..

…Вже – й батальйони на марші,

Кров закипає у жилах…

Вірмо: потуги – не марні!

Вся Україна – на крилах!

Боже, пошли їй удачу,

Господи, дай перемогу…

…А воріженьку, на здачу,

Купим труну кривоногу…

21.08.2014р.

                      БАЛАДА 

УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

…Не втрачаймо надії, брати,

Не втрачаймо надії…

Річку мужності вбрід перейти – 

Ось мій поклик до дії!..

Не згинаймо в бою прапорів,

Не згортаймо дочасно…

Кожен, хто в мить покути прозрів, –

Кров пролив за калиноньку рясно…

Не катуймось: так мало у нас

Скорострілів, набоїв…

…Кулемети – й у віршах без назв,

Дух Святий нас озброїв…

Недаремно ж – багнети в словах,

Вірмо: так, недаремно…

І якщо навіть хрест в головáх,

Вирушаймо суремно!..

Цей похід – у борні перехід

За Вкраїну, за неньку…

Закривавлений ворогом схід

Візьмем в серце – не в жменьку…

Це – останнє, що можем зробить,

Аби совість не вмерла,

Аби чола свої не зганьбить,

Де гармат хижі жерла…

Не втрачаймо надії, брати,

Хоч вона і кривава…

…Час Вітчизну приспів берегти,

Бо за нею – Держава!..

21.08.2014р.

                             БАЛАДА

               ОСІННЬОГО ПРИЗОВУ

…Ідуть осінні дні, мов хлопці до призову,

Ідуть осінні дні, ідуть осінні дні…

А бабці моляться Всевишньому й „Азову",

І лиця матерів розпачливо-смутні…

Душа моя тривка, душа моя тривожна,

Порозуміння слів безмовне і чуже…

Мов куля у стволі – в мені хвилина кожна,

І гоготить вогнем несказане „невже?"…

Позиції… Бої… І знову – зради, зради,

Солдати без погон – незвичні вояки…

В який ступати слід? Від кого ждать поради,

Якщо довкіл, вважай, одні руйнівники?..

Упали й не звелись слова на полі честі,

Той, хто на них моливсь, – згорбатів чи згорів…

Хрести… Одні хрести… Де обеліски з жерсті?

В кривавих розвиднях їх досі не уздрів…

Не ті горять вогні… Не та біда… Європа

На лихо не зважа, хоч обіця меди…

А пан, як і колись, вважа за бидло хлопа,

І чинить з ним таке, що, Боже, одведи…

Ідуть осінні дні, хмільні від самогону,

Од крові і од відчаю хмільні…

…А вчора вбили трьох: всі – з нашого загону,

Не помогли в той день і бронеки стальні…

Душа благає слів, а де їх, клятих, взяти,

Як снайпери всю ніч не спали на даху…

Сусід мій як затявсь: плескав про свій Козятин,

Слова його були подібні на труху…

…А ранок засвітивсь, і згар упав на лиця,

Ніхто й не зрозумів, що це – з осики лист…

…І закричала десь, з-поза ярів лисиця,

І гаркнув міномет – безжальний бадьорист…

08.09.2014р.

                              * * *

…З Україною в генах померли ці наші герої,

З Україною в генах лягли в домовини брати…

Привезли їх учора… На них запечалені строї,

Втрати роду не мислю яким почуттям осягти…

29.12.2014р.,

м. Січеслав.

              ВІТЕР З ВОЛИНІ

                                   Нічого так я не люблю,

                                   як вітра вітровіння.

                                                        П. Тичина

…Вітер на Київ іде з Волині,

Вітер з Волині йде на Донбас…

Очі у нього – проліски сині,

Голос у нього – зболений бас…

Вслухайся в нього, люд Січеслава,

Вслухайся в нього, люд із степів…

В ньому і мужність, в ньому – і слава,

Правда за вітром повна – не пів…

Вітер з Волині пружить багнети,

Вітер з Волині відчай не мне…

З ним – і сопілка, з ним – і сонети,

З ним – і наповнення серця земне…

Вітер з Волині не палить хати,

Вікна і двері в ніч не лама…

Мета у нього – мріять, кохати,

Грішних таємин в нього нема…

13.11.2014р.

                ЗА ДЕНЬ ДО СНІГУ

           Балада Ординського глоду

…Глід в яру мене зустрів за день до снігу,

Глід в яру мене зустрів, як повелось…

Лук і стріли не віддавши печенігу,

Заповів мені в ту ніч серед колось…

Біля серця – йому щирість і віддяка,

Біля серця – йому відданість свята…

І чи дощ, чи сніг, чи просто тиха мряка,

Мак подяки за вітри не відліта…

З глодом я не поривав святого чину,

З глодом я ходив з волами в чумаки…

В саме серце бив мерзенну мертвичину

Чи то з правої, чи – з лівої руки…

Глід ходив у ніч святу у гайдамаки,

Глід на чайці на козацькій ґаздував…

А у полі біля глоду паслись маки,

І козак його в три чарки частував…

Глід в яру мене не зрікся пізнавати,

Що то значить копанівський глід в яру…

А з-за правої руки цвіли блавати,

Я і досі веду з ними дивну гру…

Глід в яру старим не став, та зосеніла

В його серці величава глибина…

…Круку триста літ, вважай, замало діла

До снігів, на дні яких немає дна…

Він – мовчить, мов щось таке голубить в слові,

І не знає, чи то зло, чи – благодать…

…І хоч родич українському Дніпрові,

Та на люди не спішить це передать…

03.11.2014р.

          СЕСТРИ

…Шипшина – в лузі,

Калина – в полі…

Обидві в тузі

Гамують болі…

Я знав їх вдачу,

Я чув їх голос…

Любов гарячу

Пильнує колос…

Ці сестри – в лузі,

Ці сестри – в полі…

Без них як музі?

Без них як волі?

Біля криниці

Вони не зайві…

Випить водиці – 

Щастя в їх майві…

Шипшина – в лузі,

Калина – в полі…

…Душа в напрузі

Тамує болі…

Літа минають – 

Палкі й невтішні…

Обидві знають

Дні небезгрішні…

…Шипшина – в рові,

Калина – в росах…

…В накрапах крові

Їх щедрий посаг…

19.10.2014р.

       БАЛАДА ЩИРОСТІ

…Все, що було зі мною,

Називалося щастя…

…Вірш іде за труною:

Скільки йому ще вдастя?..

Все, що було зі мною, 

Називалося горем…

…Лірикою земною

Змія пітьми поборем?..

Все, що було й лишилось,

Перевиса в типовість…

…Вчора, з ночі, сніжилось,

Плакала в сінях совість…

Не перестануть дихать

Вірші мої й балади…

Їх і читать, і слухать, – 

Що віднаходить клади…

Мав написати б скарби,

Та передумав згодом:

Випливла поміж верби 

Качечка за городом…

Явлена самовпевненість

Хай вас тут не дратує…

…Слову й Вітчизні відданість

Світлих ідей вартує…

Все, що було зі мною,

Не перетерти в порох…

Вродою слів хмільною

Вдавиться хижий потрох…

Друг – не повірить в горе,

Друг – до книжок звернéться…

…Щирість – біду поборе,

Справжність – не проминеться…

12.10.2014р.