З книги "ГРА З ВОГНЕМ" II

  ЮРІЙ КИРИЧЕНКО,  лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Володимира Маяковського (2014)

                                                                                                                                                                                                                                                                              

 

                      

                     ПРОБА НА ОСТАННЮ  РОЛЬ 

 

…Коли недержавний народ, злом одурений, мовчком

                                                                       попідтинню плаче,

Його гетьман на полі безчестя й печалі на двох білих

                                                                         в яблуках скаче…

Куди сивий шлях знетями лежить,                                                                      

Господь лиш єдиний знає – наліво? направо?                                                                                                    Гетьман, згубивши ґлузд, прагне єдиного: жить…

І неважно зовсім вже як: брутально чи браво…

За мить він Дніпром переправиться вбрід,

Скине вільглої величі шати…

Що йому відтепер український сморíд?

Дай Боже зіграть з прижиттєвих ролей наймізернішу

                                                            ролю: малого мишати…

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

           ФРАҐМЕНТ ПОТВОРНОГО

 

                                                                               Каті

 

…Фраґмент потворного не поглинула Лета,

Та й дублікат – по день сей на плаву:

Як вербували донечку поета

Пси у цивільному із СБУ…

Видумка суща те вербування?..

Чи ж отаке ще бува наяву?..

Тонко продумане шантажування…

…У якій державі живу?..

Лиця – холодні, погляди – зверхні,

Потоки брудних словес…

…Відповідь лежить на поверхні:

Правлять бал і понині нащадки НКВС…

 

 

                  ОСКОМА ОКАЯННОЇ ДОБИ

                                              З

                                         циклу

                 ,,Факти політичної фриґідності"

 

                                                                                  О.Омельченку

 

...Аби догодити з чужинських околів Батиєві,

Вибрали Л.Черновецького мером у стольному Києві…

Подія  є знакова. Що говорить чи писати?..

Не ліпше нам всім під три дідьки чинушу послати?..

Запитання це, хоч відкрите, не є віртуальне:

У тексті й підтексті гніздиться начало реальне

 

 

                                             * * *

 

…Офіціанти з ресторану ,,Служба зовнішнього спостереження"

Не зважають на творчі мої застереження:

Топчуться  по вухах, по лобі, по носі

З кривавим шніцелем на підносі…

Від топтання такого у слові – химерно, на серці – хмарно:

Шніцель, і справді, смажили марно…

Р.S.

…З рук  невтіпачних  сніданю огидно їсти…

…Як це все в слові переповíсти?..

 

07.06.2007р.,

м. Київ,

готель ,,Кооператор".

 

 

                    * * *

 

                                                    Віті Поті

 

…Натхнення ґазетних псів

Спецслужбам належить сповна…

Гавкотом  їх голосів

Таємна ведеться війна…

Ось і байстрючка-байка,

Ледве в ,,ЛУ" прибилась,

Скиглить: ,,Де моя пайка?.."

…Бодай би втопилась!..

 

 

                 ТРИПТИХ 

                       ПРО

             МИСТЕЦТВО,

   СПОВИТЕ В ПРИНДИК

 

                     1

 

…Об сукні, що носять суки,

Мистецтво обтерло руки,

Залишивши на канапі

Роздертими навпіл…

 

                      2

    …А закордонного виробу босоніжки,

    Ними марять кралечок ніжки,

    У пелену ткнуло циганці,

    Куняючій при цигарці…

 

                       3

 

…З чого воно розходилось,

Капосне ще й гордовите:

На протязі застудилось

Чи просто в приндик сповите?..

 

 

        КОНОЗИСТА БАЛАДА

 

                            З

                       циклу

      ,,Містер Гребний Канал"

 

                                                      О.Агошкову

 

…Містер Гребний Канал

Любить наливку й нал…

У фраці, зацний і дужий,

До культури – більш, ніж байдужий…

Вона у його кермуванні – 

Мов Фанні в фаянсовій ванні:

В момент виключення води

Засвідчує Знак Біди…

Містер Гребний Канал

З цього не надто тужить:

Де той ще трибунал,

Що в смальці очидла мружить?..

Культура?.. Яка культура?..

З ночов – їмо й п’ємо,

Бізнес – душі верхотура,

А ви мені про П’ємонт…

Містер Гребний Канал

Злиться на кримінал:

В нужниках пострадвлади

Творчі прийма паради…

При циліндрі і в фраці

Зняли його папараці…

А цю баладу, мов конозисту дівку,

Висватав я в грімку підтекстівку,

Аби своїх ,,молодцов"

Ліпше узнав Храмцов,

А з ним і сеґмент доби – 

ЧК, що зійшла з різьби…

 

 

                       БАЛАДА

                           ПРО

     ГАЛШКУ З НЕЗДОРОВ’Я

 

                                  Катерині Самарець

 

…Біда обсіла Придніпров’я:

Культура – Галшка з нездоров’я

Її коханець Ів. Шулик

Надів петельку на гаплик

А творча рать медоточива

Біду журбою доточила…

Опосеред п’янких суцвіток

Калічно княжить безпросвіток

Агошков з Вілкулом шоковані:

У стайні –  коні не підковані

 

 

                  ОСВІДЧЕННЯ

                   ХАЛТУРІ

 

...Щоб усе було „в натурі",

Поклоняймося халтурі...

Штука творча, еротична,

Де в чому діалектична...

При дебелому здоровї

Трудиться на Придніпров’ї: 

На заводі, в кабінеті,

В безталанному сонеті...

З ласки Лесі Степовички 

Має відзіґорні звички:

Краде óбрази, сюжети,

Носить „з шиком" креп-жоржети...

На догоду ФБР

Ледь картавить букву р...

Те ще, вам скажу, цабе:

Пише „звіти" в ФСБ,

Обійшовши СБУ...

Як не видихнуть „Ау!"?..

Одіозна тля, практична,

До проблем буття дотична...

 

                         ЯК

       ДМИТРО ПАВЛИЧКО

                          В 

 АМБАСАДОРАХ ТІШИВСЯ

 

                          З

                      циклу

      ,,В руслі забутих пісень"

 

…За Кучми був я (гей!) послом,

В обидва боки гріб веслом…

З словаками й поляками

Ділився переляками…

Із творчими ж братами

Гатив у всі тамтами…

Та чорне лихо сталось:

По дупі всім дісталось…

Мені (ой-я!) не дуже,

Тож розвівайся, луже

 

       ПОСТАТЬ В ЧАСОПЛИНІ

 

          Печально-величальна балада

 

                                                           Д.Павличку

 

…Петро Шелест в спогадах Павличка – 

Постать правдочоло-невеличка…

Та за неї класик зачепився,

Як звитяжно ,,за свободу" бився…

І хоч постріли лунали з … тиру,

Згодом непогану мав квартиру…

Як відомо, лиш глевкі й ледачі

Осідають в Києві без дачі…

Коли  маєш навіть хист од Бога,

І тоді грузька бува дорога…

Що ж стосується Дмитра Павличка,

Звісно, недоречна обезличка…

Сей достойник і тоді, і нині

Сонячно різьбився в часоплині:

У номенклатурі а чи в клані – 

Скрізь і завше був на першім плані…

Звікував життя своє не в схроні,

Але кріс постійно пік долоні…

І тепер, як з торгу пан вертає,

Вірш мій, шпетячи його, вітає…

І прозориться поміж рядками

Чорними й червоними нитками…

 

         МУДРАЧУВАННЯЧКО

 

                        Балада 

 нових буднів про Іванів-блуднів

 

 

…Що за мудрач цей Іван Драч,

Що за Блаженність Божа?..

Навіть балад крихкий калач

Пече, не вставши з ложа…

Невже і справді в ложі

Лежать одні вельможі?..

І то дарма, що їх отці

Були Тетієві женці…

А якщо брéхало збрехав,

Коли леґенду колихав

Про Йванове коріння

В момент боготворіння?..

На се немає ради

І в літер од сільради…

Однак драчі жили й живуть,

За течією літ пливуть…

А тих, які супроти, 

Йван ладен побороти…

Коли кого не здужа – 

Не буде з вужа мужа…

Тоді – нову леґенду вчуй:

У часопросторі кочуй

Із іншим побиваном – 

Можливо й будеш паном…

Добувши меч із-за халяв,

Гуляй Іваном між галяв:

Задивлений в Європу,

Збивай росу з окропу…

Якщо ж катма в словах роси,

Вважай, що хист зійшов на пси…

Якщо ж  поляжеш у борні,

Полеглим – слава по війні,

На бантині – Георгій 

І перегар ста оргій…

…Свічки поставить влада,

А ні – оця балада…

 

                                     НІЖ

                                        З
                   ЧУЖОЮ КОЛОДКОЮ

 

                                        З

                                   циклу

                 ,,На тирлі слів зужитих – 

                  і наш кавалок житній"

 

                                                                               Л.Голоті

 

…З поміж літературних кляч

Найпродуктивніший – Ів.Драч:

Віршує і перекладає,

Час від часу перекрадає

У того, хто украв раніш

Для зваги викуваний ніж…

Хто сподобив мистця: львів’яни, краснодонці?..

Вражає інше: ніж – у сонці…

Стримить по саму по колодку,

Розхвилювавши літмолодку…

Р.S.

…Хоча, здавалося б, чого тут хвилюватись,

Раз є нагода в слові тирлуватись?..

 

 

                      РЕАЛІЇ

 СЬОГОДНІШНІХ ЗМАГАНЬ:

        ДІАГНОЗ ЧИ ДАННЯ?

 

                    Диптих

 

                      Герою України І.Драчу

 

                         1

 

…Скандалів скинувши ярмо,

Пан Драч всміхнувся: живемо!..

І хоч не звиклі панувати,

Та наловчилися тривати

 

                         2

 

…Тривати чи при славі буть – 

На кресах визначить майбуть…

А нині месники й герої – 

Винаймачі чужої зброї

 

 

          БАЛАДА З ЧУЖОГО ПЛЕЧА

 

                                    З

                                циклу

    ,,Диліжанс деструктивних сюжетів"

 

                                                                                  Д.Р.

 

…Мій давній друг, полковник ЦРУ,

З яким веду я досить дивну гру,

Розповідав за пляшкою горілки,

Як вперше навернувсь на творчістьРільке…

Ще в коледжі писав, перекладав,

П’ять років ,,на олтар краси" віддав…

А потім, ,,із подачі" пса й сича

Узявся за баладний хист Драча…

З Іваном, запали його холерка,

Заприязнивсь в ,,Енеї" через клерка…

А що вояцької не мав натури,

Був, на той час, лиш босом від культури…

Фуршети, придибенції, кобіти…

Привіз у Київ щонайкращі біти…

Бейсбол – ще той доважок до розвідки,

На нього ,,западають" без посвідки…

Хто вдатний сонячно бейсболувати,

Тому фартить блондинок вербувати:

В НСПУ, в кав’яреньці, в книгарні

Знавцям лоскочуть ніздрі ніжки гарні…

Якщо їх вмієш ніжно заголяти,

Ходи всю ніч стежками янголяти…

…Мій давній друг, полковник ЦРУ,

Вербуючи грудасту сучку з ГРУ,

Згорів ,,на вічній спразі до жінок":

Непрофесійно виконав танок…

У цьому, програмованому, танці

Господь розвідки усміхнувся Таньці:

Тетянин день – прихильний до розвідки…

Якщо не віриш – є ,,надійні свідки"… 

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.