Пилип Переяславець . Пісні мого серця

Царичанка

Козацька Царичанка, -

Впродовж пливких століть,-

На березі орільскім

Привабливо стоїть.

Стоїть біля Орілі

І біла Калитва, -

В заманливих обіймах

І річки, і гори.

Про славну Царицанку

Вся Україна зна, -

Її цілющу воду

Ніхто не промина.

Щедротна Царичанка,

Чотириста вже літ, -

Своїми земляками

Добро несе у світ.

Вливає їхні долі

У часу течею,

Збагачує і множить

Історію свою.

Гей, славна Царичанко,

Зростай і процвітай!

Літа минулі – згадуй,

Мої літа – стрічай!

Приорільський Китайгород

                        Китайгород занесено у всеукраїнський список

                                               Історичних сіл

Там, де Калітва й Оріль,-

Де гора з рікою,-

Ти прослася, краю мій,

Дивом-дивиною…

І Оріль, і Калитва,

І церкви, і школа,

І стежина лугова,

І і дерева, і трава, -

Рідне все довкола…

Рідні дзвони і порля,

Небо, птахи, води,

Рідна предківська земля –

Дивний скарб природи.

Батька-Матері земля

Гріє серце зроду,

Вічно душу окриля,

І любо,ю промовля

До народу й роду.

Китайгородські церкви

                        Єдиний пам,ятник казацьким часам на Приорілллі:

                                   В світі вічно предків дух живе

 Над Оріллю, - світлою рікою,-

Близько від гори, - від Калитви, -

Ваблять наші душі таїною

Ще доби козацької церкви.

Унікальна їх архітектура.

Кажуть, їм аналогів нема.

Постає із них доба минула,

Постає історія сама.

Постає – правдива,незнищима, -

Дивиться із глибини віків

Добрими і мудрими очима

Наших славних предків-земляків.

Пісня 

                        Всім рідним, друзям і землякам

Ріднокрай мій, ріднокрай

У блакитті й цвіті,

Не потрібен мені рай,

Поки ти є в світі.

Ріднокрай мій, ріднокрай

Сонячно-зелений,

Не потрібен мені рай

Поки ти є в мене.

Ріднокрай мій, ріднокрай

З даллю-таїною,

Не потрібен мені рай,

Поки ти зі мною.

Ріднокрай мій, ріднокрай –

В серці мимоволі.

Я тебе не вибирав, 

Ти – дарунок долі!

Зачарована річка Оріль

                        Оріль –за візначенням екологів – 

найчистіша річка в Європі

Ти лиш одна така на світі білім.

Щось є в тобі магічне, чарівне…

Ти цвітом незабудок, м,яти, лілій

І плином вод – зустріла знов мене.

Моя красо, любове, пісня рання,

К добре, що в житті ти в м ене є.

Моєї долі щедре осіяння…

Хай буде вічним царствіє твоє.

І світло, й легко серцю біля тебе.

Щось є в тобі цілюще, осяйне

Знов дивом віддзеркаленого неба

І плином вод - зустріла ти мене

Про автора

   Пилип Захарович Переяславець народився в мальовничому селі Китайгород Цари чанського району на Дніпропетровщині. Після закінчення Китайгородської СШ навчався в Дніпропетровському театральному училищі та Дніпропетровському  державному університеті. Працював на телебаченні, в Будинку народної творчості, у філармонії, в театрі, в театральному училищі, служив в армії. Ніні – завідувач кафедри сценічного мовлення Дніпропетровського театрально-художнього коледжу.

   Він – лауреат Всеукраїнського конкурсу з розмовних жанрів та Літературно-

Мистецької премії імені народного артиста України Антона Хорошуна, а також – володар Гран-прі міжобласного конкурсу акторів на краще виконання творів письменників Придніпров,я. Має  Почесну відзнаку міністра культурі і мистецтва України «За багаторічну плідну працю в галузі культури», та безліч почесних грамот, подяк  та різних відзнак обласного та міського керівників, управлінь культури і 

мистецтва. 

   Серед учнів Пилипа Захаровича  - заслужені діячі мистецтв, заслужені артисти, заслужені працівники культури України, лауреати міжнародних і всеукраїнських конкурсів. 

   Він чесна, лагідна,  сором,язлива людина, дуже вимоглива до себе, тому, хоч вірші  пише з дитинства, але першу книжку «Дивоцвіт» надрукував тільки в 1999 році.

Другу книжку «Стою на Калитві» видав( видавництво «Січ») у 2007 році, з якої і дарує читачам «Свого варіанту»  представлені тут вірші – пісні своєї душі. 

                                                                                              Людмила Черкашина