Книжки, які читають в Україні 

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО 

З книги „МАРШ ВІДЧАЙДУШНИХ“

(Київ, Книжкова палата України, 2008, наклад 2000 прим.)

            ЩАСТЯ ВЕДМЕЖОЇ СТЕЖКИ 

                       З циклу

        ,,Входження в неприхищеність“ 

                                             Галі 

…Входження в неприхищеність – домінанта невипадкова,

Суть її в чомусь гірка, а в чомусь ледь-ледь святкова…

І хоч все менше снаги, з досвіду, празникувати,

Доки здоров’я у слові, буду тривати…

В кожнім триванні, впевнений, є свої межі:

Зором охоплює безмір лиш той, хто на вежі…

Хочеш назви її вироком, хочеш – сумлінням…

Все – ще попереду, все іще – за поколінням…

Шкода, що я до праґматиків досі належу,

Щастя, що маю зухвалість

                                  ступати

                                           на

                                             стежку

                                                    ведмежу…  

                БАЛАДА ПРО

         ПЛУГ, ЩО ВИВИЩУЄ ДУШУ                                                         

...Плуг, що вивищує душу, такий лиш приємлю,

З ним виступаю

                    за  волю,

                              за правду,

                                         за землю...

Не величаю себе патріотом, хоч твердо знаю:

За честь і славу мого народу

                                     умру,

                                          сконаю...

Та перед цим, як велить сумління, запраглий жити,

Тримати прапор, на бруствер звівшись,

                                                 не вовком вити...

Земля – одвічна твердиня роду і берегиня,

В китайці щирій і колосковій

                                      всім нам

                                                богиня...

Їй присягаю калиноцвітом, росяним лугом:

Допоки в серденьку України –

                                     стоять за плугом...

Іншої честі, клятви й роботи

                                    по гріб не буде:

Мої чепіги –

             твої набутки,

                           хрещений люде...

            БАЛАДА

   НА НЕПРОМИНАЛЬНИЙ

             МОТИВ

…Дорога до джерел національних

З культури починається… Вона

Так потребує вчинків доскональних,

Хмелить, мов келих скіфського вина…

Дорога до джерел національних

Під силу щирим Речникам Краси,

Які в ділах своїх непроминальних

Високочолі творять голоси…

У голосах тих – жодного надриву,

Один лиш непотьмарений порив…

…Високий Стяг, Вітчизну незрадливу

З святих Небес і Жита Бог творив…

Ми – зодчі, але завше на сторожі

Переданих у спадок рубежів:

Шоломи зайд, концепції ворожі –

Окрушини з плацдарму міражів…

Душевний щем, перехлюпи тональні

Не надломили в зорях дні й літа…

…Промовистіш за числа інфернальні –

Отверзлі на невтоленість вуста…

          * * * 

                Галі 

…Маємо життя прожить,

Як пісню проспівать…

Стрімко час в житах біжить –

Не навик тривать…

…Маємо життя прожить

Пломінке – як мак:

Правді й Вірності служить

В стані гайдамак…

…Маємо життя прожить,

Як велить Господь…

Стежка в тишу й грім лежить –

Очі д’горі зводь…

…Маємо життя прожить…

Так у чому ж річ?..

Відлюбить, а не спожить

Свято рук і віч…

     ҐРАЦІЙНО І ҐРОТЕСКНО  

         З циклу

   ,,Марш відчайдушних 

 драбиною вічного відчаю“                                                                                                                         Г.Тарасюк 

… ,,Туга за свободою“,

                             декларована

                                          М.Сидоржевським і К° 

                                                                    за вечерею,

Нагадала

         чимсь

               тризну

                      первісних

                               людей,

                                      програмованих,

                                                        схоже,

                                                              печерою:

Невтіпаки,

            ошкіривши

                         зуби

                              гнилі,

                                    пащекують

                                                про творчість і владу,

І виходить

             у них це

                       доволі ґраційно,

                                          ґротескно і …

                                                       майже 

                                                              до ладу…   

                ТРИПТИХ

          СИЛИ ТА ОКРАСИ,

ПРИСВЯЧЕНИЙ  УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ 

                З циклу

        ,,Мова Мами і Тараса“ 

            1 

…Ганьба сучасної школи –

Зневага до рідної мови…

Не пробачу її ніколи,

В ній – підступні ознаки змови…

            2 

…Буваючи серед учнів,

Окрім слів-милозвучнів,

Здіймаю, як шаблю д’горі,

Надію, ґартовану в горі…

            3 

…Із вірою та любов’ю

 Споріднений, вважай, кров’ю:

Мова Мами і Тараса –

Віри, любові сила й окраса…               

         * * * 

               Галі

…В чорні душі катів –

Українське слово…

Аж обрію кант замигтів

Пурпурово…

…Світ поволі з неволі іде,

Слово – ледь сходить…

В підґрунті зело молоде

Верховодить…

     ШЛЯХ ЗАЦІПЛЕНИХ 

           Фраґмент

…Не окрилить, заціплених, нас

Ні горілка, ні квас, ні Парнас,

Ні поважний Пилип Обертас,

Котрий в сливах розпріг тарантас,

За три кварти слив’янки продавши

                                              мазепинцям

                                                          свій кулемет

                                                                    ,,Максим“...

Але – менше з сим…

…Не окрилить, заскочених, нас

Спазматично веселий спецназ,

Що, мов пес недолугий, зализує вранішню рану,

Споживаючи потайки маріхуану…

…Не утішить і Сонька – золочена ручка,

Та, скажу вам, ще сучка…

                            …Шлях заціплених

                                                    в росах

                                                            лежить…

                                                                 …Тож не квапмось                                                                                                                                            тужить…                                            

        БАЛАДА

           ПРО

  КАРАФУ В ЗМРОКАХ 

                     Т.Федюку

…Довга, як шия жирафа,

Світиться в змроках карафа…

Різні парсуни з нею пили,

Деякі з класиків, певно, були…

Деякі, з ликом Тараска, –

З Ворскли чи з штату Небраска…

Витік їх коренів як пригадать

Без намагання з карафи піддать

Грамів зо триста під каву,

Маючи вдачу ласкаву?..

Скільки б зродилось за тим запитáнь,

Та розговілась пора розвітань:

Впала зі столу карафа,

Шклом ледь не жалячи графа…

І хоча, звісно, той – не з боязких,

Звик до напоїв хмільних і в’язких,

В цьому сюжеті граф – крайній:

Плямі повір натуральній,

Любий читальнику, áле, завваж,

Пляма не вплине на творчий кураж:

Довга, як шия жирафа,

Світиться в святцях карафа…

…Часу відтоді спливло вже аж-аж,

Влади мінялись, мінявсь антураж…

Миші й коти – в раритетах:

Хто їх впізна на портретах?..

Світ схарапудив технічний прогрес,

Слово новітній очікує стрес…

Як тут, скажіть, без напоїв,

Котрими сутінки гоїв?..

…Сходить на пси ґротесковості гра, 

Крапку в сюжеті вже ставить пора...

Тіні тремкі над багетом:

Відчай пробитий багнетом…

І хоча кров – бузинова, однак,

Профіль натурщика – не потурнак,

Скільки у ньому усячин,

Взяти, хоча б, цей сюжет поросячий… 

        ВІДПОВІДЬ

              НА 

  ГУЧНОМОВНІ ГАСЛА

…Від страху і неправди вивільняючись,

Люблю Вітчизну, в слові захлинаючись…

Та не люблю, до зболених блювотів,

Фальшивих патріотів… 

       ВИРОДЖЕННЯ 

                   В.Яворівському

…Звіріє Спілка письменників,

І нема цьому краю:

Содом безликих займенників

Шука ворота до раю…

За кожним зойком в імлі

Чую скажене ,,плі“…

Опісля з обойми вилучення –

Холодна пауза: виключення…

Сьогодні понадились виключати,

Завтра – до сонму святих прилучати…

…Звіріє Спілка письменників,

Перетворившись в тічку…

Серед безликих займенників

Любо лиш чоловічку,

Сутність чию стокляту

Виставив я в присвяту…

             БАЛАДА 

                ПРО 

    СПРАВЖНЮ ЛЮБОВ 

                         Галі

…Любов, яку з відрами стрів уповні,

Судилась обом нам – не лише мені…

Вода у криниці – солодка на смак,

У косах – світанку не вичахлий мак…

Той самий, що в щасті й журбі – дикосій:

Росте у степах по Вкраїні усій…

Той самий, який вогневусто горить,

Збагнуть його – складно, а як – підкорить?..

…Любов, яку з відрами стрів уповні,

Заплуталась маком в моїй сивині…

Пелюстку, на згадку, в конверт не суши:

Ґаздинею в дім увійти поспіши…

Дарма, що і дому, по-правді, нема,

Дарма, що вінчала нас люта зима…

Дарма, що згубив сто підків аргамак,

Сльоза у криниці – солодка на смак…

…А як же любов? – ворон знати хотів…

Спускали на неї скажені хортів,

В’язали неславою, пхали під лід…

…Чом, вчувши це, вороне, видом поблід?..

Зло – завше лиш справжнє бере на приціл:

Пощерблений серцем – гуляй собі ціл…

Здича?вілий духом – шкандиб собі геть:

Запарюй для телепнів теплих снів дерть…

…За життя небо шле нам і радість, і гнів,

Чорнокриленко, втямивши, ледь прояснів…

Пригадав, як підслухав наказ Калитви:

,,В час миттєвих утіх дикосію – не рви:

Краса пелюсткова – се Боже Дання,

А ти в її душу – на вигул коня?..

Усяк, хто бажає в красі опочить,

Не стане безтямно святе толочить“…

…Любов, яку Бог дав тобі і мені,

Тривожна, немов полини на стерні…

Палив її розпач, пік зболений мак,

Облещувать брався байстрюк-бусурмак…

…Читач здетонує: леґенда, дива,

Щоб так у наш час і любить? Не бува…

…І той лиш, хто стрів її раз уповні,

Всміхнеться про себе й повірить мені… 

 07.04.2008р.

м.Січеслав.

            * * * 

…Слова обіцянок – на пряник схожі,

Яким зловживають, бува, вельможі…

І хоч до означених ти не належиш,

Глазур’ю цукровою текст мережиш…

Але над текстом – підтекст владарює:

Вийшовши з льоху, гос-по-да-рю-є…

В його господарстві – світло й нікчемно…

…Олжа – з тих Марусьок, що любляться щемно…     

          ЛЯЛЯ 

           Етюд

     статевої гігієни

…Куди з мотузки Ляля йде?..

Жага злягань у ліс веде,

Де на коричневім осонні

Хорти пильнують напівсонні…

Дарма, що зайди в шатах ню,

Їх панна Ляля – ні на нюх:

…Порода і в сучих приплодах

Не любиться в чужих городах… 

          ЗВІРЯННЯ

   У НАЙПОТАЄМНІШОМУ 

                    В. Алейксандре

…Я душу наснажив пожежею,

Як здибавсь негадано з Жежею…

Животрепетна жриця Жежа –

В крайніх пустощах необмежа…

Ближні пустощі – теж дотепні,

Елементи їхні вертепні…

А у дотиках до вертепу

Є класична потреба стерпу –

Того самого, що в осонні

Так шукають долоньки сонні…

У тих випещених долонях

Я – розквітлий до ранку сонях,

Що, не вимащений єлеєм,

Перегодом стає Кощеєм,

У якого катма опертя –

Крім Безсмертя…