Я в синім небі з соколом літала...

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,

Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.

********************************************************

Я гарнішого краю не знаю,

Там де мати мене сповила,

Де пісні колискові співала

І рушник у дорогу дала.

Там де спокій знайшли мої предки,

Там де воля козацька живе,

Там де серце моє спочиває

І життя, мов у казці пливе.

Я люблю тут тополі і клени.

Я люблю і сади і гаї.

Тут, де встріла кохання навіки

Я завжди повернуся сюди!

********************

Рідний край - це моя Батьківщина,
Рідний край - це луга і поля!
Рідний край - це маленька пташина,
Рідний край - це родина моя!
Все знайоме і рідне до болю,
Де не глянь і куди не піди:
І калина, і стара тополя,
Що як матір все кличе сюди!

******************************************

Я по небу пробегаю босиком,
По лугу я все порхаю мотыльком.
И любовь моя не ведает границ,
Сколько в жизни промелькнуло милых лиц.
Я по лужам все танцую и смеюсь,
Потому, что промочиться не боюсь!
Старость сзади все качает головой,
Не угнаться ей теперь уже за мной.
А кто в жизни не считает все года,
Тот останется юнцом в душе всегда!

**********************************

Тебе я встріла ранньою весною,
Коли струмок у лісі дзюренчав.
І я тоді уперше покохала,
І ти мене навік зачарував!

Кохання наше в сонці заіскрилось,
Дощем лилось та квітами цвіло.
"І я не знаю, чи буває щастя більше,
яке с тобою милий мій було"?

Але подруга в мене щастя вкрала
І принесла лиш смуток та біду.
Я в синім небі з соколом літала,
А зараз в воду камнем я піду...

************************

Вечер серой дымкою постучал в окно,
Стало чуть прохладнее и совсем темно.
Где-то там над озером, поют соловьи,
Не стесняясь, шепчешь ты, о своей любви.
Щеки мои девичьи, все горят огнем,
Мы с тобою рядышком, мы с тобой вдвоем.
Ночь ушла - и забрала этот дивный сон,
Утром снова я одна, ну, а где же Он?

******************************

Уходят солдаты, уходят внезапно
и матери с грустью отводят глаза.
Вчерашний мальчишка, мой юный сынишка,
и дождь пеленою - застыла слеза...

Афганистан, о сколько горя ты принес,
Афганистан, кресты кругом и море слез.
Афганистан, ему всего лишь двадцать лет,
а он упал - и на снегу кровавый след.

А мать получит по утру, но не письмо,
лишь скупую похоронную строку
"ваш сын герой и получил свою звезду,
но он погиб в неровном вражеском бою".

Афганистан, как матерям на свете жить?
Афганистан, и оборвалась жизни нить.
Афганистан, ты стал могилой для парней,
Афганистан, верни ты, матерям детей....