Книжки, які читають в Україні

 

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

 

З книги „МОТОКРОС ПО СТАЛАКТИТОВІЙ СТІНІ“, Київ, Книжкова палата України, 2009, наклад 2000 прим.

 

Книга Юрія Кириченка ,,Мотокрос по сталактитовій стіні“ адресована читачам, не навиклим до розчарувань у царині поетичних відкриттів. Оголений нерв сучасності робить її привабливою як для однодумців автора, так і для антиподів: кожен вилущить з стручка болю свою неповторну горошину.

 

              * * *

 

…Що ж це за Україна,

У якій мені місця нема?..

Руїна – не руїна,

Пітьма – не пітьма…

…Що ж це за держава,

Де українців цькують?..

Ірреальність іржава:

Не в жупані – зжують…

22.03.2008р.

м.Січеслав

                    

                            БАЛАДА

                                ПРО

                 НАДИБАНУ ДОЛЮ

 

                                                                 П.П.Дибі

 

…Кого – на палю, кого – на дибу,

Од усвідомлень – волосся дибом…

Як розправлялися з козаками –

Леґенди сиві ходять віками…

Кому – снів скриню, кому – любаску,

Що чарівницьку має запаску…

Ще торгували липких на вдачу,

Що проявляли вірність собачу –

Пану чи пані в пíтьмі покоїв:

Шито та крито, що б не накоїв

Звихнутий розум, хтива повадка –

Ач яка зовні сяє бравадка…

Кому – наділи, кому – хороми,

Кому (в майбутнім!) ракетодроми…

До них, щоправда, треба дожити,

Якщо в лівреї справно служити…

Можна служити і без лівреї,

А тільки ті часто виснуть на реї…

Можна служить ковилі та вітру,

Як власну долю маєш за видру…

Можна, як візьмуть, піти в рейтари

І тихо бавить струни гітари…

Можна, за пана, вірші писати:

Славить –  мусони, гудить – пасати…

Можна, дейкують, буть ще самим собою:

Тоді, голубче, готуйся до бою –

З турком чи шведом – буде не з медом:

Меди залишим за головредом

Чи за писцем, вміру тихим, вміру проворним,

Що бродить словом з гиком придворним…

…Нам же судилась паля чи диба –

Одну з них, врешті, доля надиба…

 

 

    ВИВІЛЬНЯЮЧИ  ДОЛЮ З ЛАБЕТІВ…

 

                                                               Р.Г.Бахтігарєєву

 

...Читаючи татарських поетів,

Намагався впізнати душу народу,

Який має незборимі і вдачу, і вроду –

Од падінь і до злетів…

…Перекладаючи татарських поетів,

Задихавсь від підрядників і порад колег –

В’ялив слово сучасний сленг

Запозичених піруетів…

…Шануючи татарських поетів,

Чувся братом їхнім по духу і крові –

У віках нехай би були здорові,

Вивільняючи Долю з лабетів…

…Заручившись прозрінням татарських поетів,

З воріженьками йшов на прю,

Як і личить богатирю –

В грім розряджених пістолетів…

 

                         * * *

…Мов леви в Лівадійському палаці –

Політики, поети, папараці…

Чекісти у цивільному між ними

Прядуть довкіл очима неземними…

Я сонно спостеріг цю пишну вроду,

Оговтавшись за мить серед наброду,

Який мене стискав і розпросторював,

Мов дивний ритуал якийсь повторював…

28.02. – 10.03.2008р.

м.Ялта – м.Січеслав

 

                        * * *

...Учитель біології, завербований Комітетом,

Згодом став полковником СБУ…

В Союзі вважалося пієтетом

В органів бути ,,на тихім плаву“…

А нині повніючий пан Григорій,

Назвем у цім тексті його ми так,

Без сентиментів і алеґорій

За власний поступ чи й дасть п’ятак…

І хоч у житті йому геть не мулько:

Три зірки в погонах, комфорт, ордени…

Тричі на день пригубить грамульку –

Просто так собі, без вини…

                         

                                    * * *

...Болить у душі сльоза, як тихо Богу не молиться,

А серце гухкає в грудях, мов історична шестидюймовиця…

І хоч холості снаряди не задінуть і турнікет,

Стан – немов піді мною провалюється паркет…

 

                  ЗВІРЯННЯ

                           У

      НАЙПОТАЄМНІШОМУ

 

                                         В.Алейксандре

 

…Я душу наснажив пожежею,

Як здибавсь негадано з Жежею…

Животрепетна жриця Жежа –

В крайніх пустощах необмежа…

Ближні пустощі – теж дотепні,

Елементи їхні вертепні…

А у дотиках до вертепу

Є класична потреба стерпу –

Того самого, що в осонні

Так шукають долоньки сонні…

У тих випещених долонях

Я – розквітлий до ранку сонях,

Що, не вимащений єлеєм,

Перегодом стає Кощеєм,

У якого катма опертя –

Крім Безсмертя…

 

                    РУКОПИС

                           В

   ОЧІКУВАННІ СПОНСОРА

         Іронічна напівбалада

 

...Рукопис в очікуванні спонсора

Нарік себе братом Спенсора –

Того, що Майклом звати,

Що ходить без кравати,

Що пожира креветки

В гостях в Ялосоветки…

Саму ж Ялосовету

Ладен спровадить в Лету:

Чув, хоч не до пуття,

Про річку Забуття…

Дрібних деталей опис

Не фіксував рукопис:

Чим в біса він керується,

Як саморегулюється?..

 

                     * * *

 

…Які у біса сталактити,

Як нічим путівець мостити?..

Куди не глянь – пісок і глина,

В ліщині утопа долина:

Чорнозем обійняв коріння,

Ведучи дивне сокоріння

Про поєднання вимислу і домислу

В несутеніючий час розмислу…

11.03.2008р.

м.Січеслав

                          * * *

 

…Слова обіцянок – на пряник схожі,

Яким зловживають, бува, вельможі…

І хоч до означених ти не належиш,

Глазур’ю цукровою текст мережиш…

Але над текстом – підтекст владарює:

Вийшовши з льоху, гос-по-да-рю-є…

В його господарстві – світло й нікчемно…

…Олжа – з тих Марусьок, що любляться щемно…

 

                          * * *

                                                                       Г.Зленку

 

…У присмерку Тамані –

Профіль баби Мані,

Яка в ритуалі чемного чаювання

Топила сюжети свого дівування…

…Потопельники вийшли на берег опівночі,

Тримаючись цупко за гребені півнячі…

 

                           * * *

                                                       Д.Дроздовському

 

…Поетична суб’єктивність у пані Ірини –

Не єдина позитивність на краях перини…

Та не прийнято про це в нас всує говорити,

Хоч і нині дехто прагне море підпалити…

                               

                     * * *

                                       Л.Щербаковій

 

…Задовго до Гаррі Поттера

Талант був творчий в репόртера,

А тільки пан репортéр

Його ганчіркою стер…

 

                             * * *

                                                              О.Коцареву

 

…Любов, географія і наївний цинізм

Доконали поетів ерзац-онанізм…

А винна у всьому влада нова –

Розбавлений бренді мистцю налива…

…Мистець уже геть переповнив бурдюк,

Та як був не Бурлюк, так і є не Бурлюк…

 

                            * * *

                                                                                   С.С.

 

…Сергій Соловйов грубо вижав лимон

І цим насторожив дебільний ОМОН…

Лимон, після вижмаку, – з смíттям в коробці,

А власник його – в стратегічній розробці…

Так органи дбають про текст і підтекст,

Себе наражаючи на ґротеск…

…І хоч у сюжеті цім зріз побутовий,

Та це лиш тому, що Серж– автор фартовий…

 

                     БАЛАДА

                         ПРО

             ЦІНУ ЗА ОБЩАК

 

…Водія автівки звали Ігор,

І, як розжувала Урусваті,

Був хлопак для кримінальних ігор –

В постчекістських босів на підхваті…

Скрізь, куди Підхватько не приходив,

Лиш гостинність штивну віднаходив…

І, обживши ліжко в кутку хази,

Не демонстрував і сам відрази…

А що власної не мав оселі

У напівзагубленій пустелі,

Це його й краями не обходило,

Бо чумакування – в моду входило…

От хлопак і дочумакувався:

В одному із чумів здивувався – 

Все, здавалось, буднем пахло в хазі,

Якби не хазаринка наразі…

Дівчина з бровою ятагана

З-під подушки викрала нагана:

Двом голівкам поруч не влежáться,

Як під пόдушкою – залізяччя…

Ігорю до того мале діло:

Вперше так од млості терпло тіло…

Вперше й подумки не сперечався,

Заново в собі в ту ніч почався?..

Пса авторитетів, кепські вісті,

Знали, як облупленого, в місті

З паспортом Столиці і Героя,

Хоч воно – і не сучасна Троя…

Місто геморою і помиїв

Називалося класично – Київ…

Всі, хто грівсь у ньому без прописки,

Попадали в ненадійні списки…

Ігор в списку був шістсот двадцятим

З ґонором ерзац-молодцюватим…

…А коли в гоп-стопі ліг на фінку,

Промінь сонця зачепивсь за фіксу

І в зазубринці не розгорнувся –

Подих в згустках крові захлинувся…

Булькання тривало ще півмиті…

…Вулиці, проталинами вмиті,

Не завважили, як в мороці під’їзду

Зник общак – за три дні до партз’їзду…

16.03.2008.

м.Київ.