ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії 

імені Івана Франка (2014).

З книги „ЗАЛІЗНІ ДЕРЕВА“

                             * * *

…Вітри несуть курай за струнні перебори,

Вітри несуть курай за сонні береги,

Минаючи село, що зветься Медобори,

В якому для чуттів давно нема снаги…

Вітри несуть курай… Його тут цілі хмари,

Які в моїх очах – що чорне вороння,

Помножене на згубу і кошмари,

В яких зухвалість зраду здоганя…

Вітри несуть курай, який на ґлум не здався

Нікому в осеніючих літах…

В околах цих таке ведеться, знаю, здавна:

На перепілку в снах полює звіроптах…

…Вітри несуть курай: контужена свідомість

Давно не напряга змертвілі почуття…

…Куди його несуть? В крамольну невідомість,

За котру заплатив хтось крадене життя…

21.08.2015р.

      БАЛАДА ПРО МЕТАЛЕВІ ДЕРЕВА

        З циклу „Правдоподібні міфології“

…Металеві дерева ростуть, як звичайні,

Металеві дерева ростуть і ростуть…

Хто їх тут посадив? Схоже, люди відчайні,

У яких замість мізків розсипано ртуть…

Металеві дерева плодів не збирають,

Металеві дерева – самі по собі…

Але янголи божі їх крони карають

Тим, що вічна їх впертість належить ганьбі…

Металеві дерева не дивляться в очі,

Металеві дерева роси не імуть…

Їм все’дно, що світанки, що – зморені ночі,

Біля них скалить зуби земна каламуть…

Металеві дерева ростуть, як потвори,

Розкайданене щастя? Воно – не для них…

В шатах їх не побачить ніколи дітвóри – 

Ні по буднях, ні в сонячні дні вихідних…

Хто їх тут посадив? З ким конóзисті дружать?

Ці питання й мені недоречно звучать…

…Хтось сказав, що вони – в інквізиції служать,

Та мерці про свій злочин первісно мовчать…

21.08.2015р.

                         * * *

…Поети не змагаються з охранкою,

Поети пишуть вірші про вино…

Чекістське зло за траурною рамкою

Смердить, мов тричі гашене вапно…

Поети – сіль землі, що налаштована

На смак овець, верблюдів і людей…

А що невчасно іноді куштована,

То в цім не винен лірик Амадей…

Поети йдуть незнаними дорогами,

Непізнані ніким, вони – ніхто…

І, якщо впали десь, перед відрогами,

Поставить хрест по них лиш дід Пихто…

Але спасибі буде хай і дідові, – 

Тому, який книжок їх не читав…

…Митці належать беззавітно світові,

Який розкутість мислі привітав…

21.08.2015р.