ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

імені Сергія Єсеніна (2015)

                      * * *

                                        В. Омельченку

…„Розвідники в своїй Вітчизні“ – 

Так здавна кличуть стукачів…

Смиренні слуги мертвичизні – 

Нахлібники ув орачів…

Духовних благ не виробляють,

Матеріальних – теж ні-ні…

В пітьмі з путанами гуляють,

Статечність бавлячи в матні…

…„Розвідники в своїй державі“ – 

Майори так зовуть мерзот,

Що, наче баранці тужаві,

Йдуть, ратицями – в креозот…

Чи то така у них планида,

Чи приневолення небес?

Сахається їх чемна гнида

І той же шолудивий пес…

…А стукачі шліфують бруки

І час від часу – на коні…

Як упаде копійка в руки,

Не миють їх усі три дні…

02.09.2011р.

                   * * *

…Він –ґеніальний казкар,

Живе – мов раб на ґалерах…

Не Дедал, не Ікар,

Пише – на рваних шпалерах…

Гроші – щоб на папір,

Де взять таланту?

…Світ – переможний Пірр, 

Голови – в лантух…

10.08.2011р.

         ЧИТАЮ ТРОЦЬКОГО…

                        Балада

                           про

           Лева з лівого берега

…Читаю Троцького „Моє життя“,

Аби збагнуть характер до пуття…

Читаю Троцького і розумію,

Що так, як він, – не хочу і не вмію…

Читаю Троцького… В думки вростаю

І – зовсім іншим щемом заквітаю…

Навіщо ж том лівші з-за шкла дістав?

Бо духом проти Сталіна повстав…

…Читаю Лева… Не читать – не смію,

Хоч так, як він, – не хочу і не вмію…

Р.S.

…Рик літер, за яким – кривавий слід,

Потряс, але не сподобив на плід…

12.09.2011р.

  ХОРЕЗМСЬКИЙ ЧАЙ З КОХАНОЮ

                              Балада

             постбаладних пригощань

                                                                              Галі

…Налий мені, кохана, в чашку чаю,

Я так втомився від земних щедрот:

В період моветону й молочаю

І в сім’ях на душевність недород…

Посидь зі мною, так, посидь зі мною,

Мою печаль, як власну, пригости…

Хай вірш, як дощик, ходить стороною,

А як напроситься, тоді й впусти…

Але ж – про чай… Він поміж нас не зайда,

Ідуть від нього пахощі благі…

Тепло, що диха в душу, – творча знайда,

Прості слова – знайомі й дорогі…

Я так за ними скучив, моя доле,

Здається, все б віддав не за фарфор,

А за розмови несходиме поле – 

І вірш, і Дарданелли і Босфор…

Налий мені, кохана, в чашку чаю,

В задуму срібну ложку опусти…

В період відчайдушного відчáю,

Опісля хаджу в слово, пригости…

13.10.2011р.

                  ФАХ СЕРЦЯ

                                                 П. Тичині

…Поет, що озвавсь в поколіннях,

Трудивсь при небесних веліннях:

Не все, що у часі сподіяв,

Крізь душу в собі перевіяв…

Полову, протрухле мізерня,

Час вивітрив з ніш повнозерня…

Усе, що з-під серця, – лишилось,

А зайве – за вітром пошилось…

…У сонячних – бунт має бути:

Фах серця – непросто здобути!..

29.09.2011р.

        ХОДІННЯ В МИЛІСТЬ БОЖУ

              Балада Смиренної Душі

                                                                            Галі

…Ходіння в Милість Божу, не в людську,

Не вимагає знань, а лише – волі,

Оскільки на життєвому току

Залишились, в основі, духом кволі…

Ті, що були при милостях, зійшли

З змонтованої, не рабами, сцени…

А прийшлі – зиск в безчесті віднайшли

І спритно обернулись в манекени…

Коли Господь це в часі спостеріг,

У просторі вже діялось негоже,

І слід би зло давно скрутити в ріг,

Та що це в межах людства допоможе?

Душа, коли на світ лягла пітьма,

В мізерливості поралась глибокій,

Але збагнула, звісно ж, не сама:

На покуті лиш воля, а ще – спокій…

05.09.2011р.

                         * * *

…Містичні версії – не випадкові,

З них срібний цвяшок в слові прогляда…

Довіривши чуття святій підкові,

Струмить з долоней сила молода…

І то дарма, що сніг катує скроні,

І то дарма, що передчасний сніг…

Думки – гіркі, а почасти – солоні,

Та жоден тать не зіб’є слово з ніг…

Воно стоїть в громах на суходолі,

Воно на морі парус обійма…

…Відважно виборсавшися з нездолі,

На яничарів шабельку здійма…

08.08.2011р.

                          * * *

…Моє життя тече собі і – хай,

Моє життя на світ не має впливу…

Та й нáщо? Адже він, як вертухай,

Давно вже має душу невразливу…

Що – співстраждання? Марнощі марнот!

Що – допомога? Мрець – і так померлий…

Судьба не добіга і до трьох нот:

Дарма, що в автора – талант ґомерлий…

Моє життя – завод, що вперся в стік,

В околах – небуття, фекальні води…

…А ви мені торочите про Стікс,

Який запав за мертві небозводи…

12.09.2011р.

                           * * *

                                                           Р. Кухаруку

...Мухи з’їли  телевізор, холодильник,

Шафу з книгами, підсвічник, бар…

У живих лишився лиш один будильник,

Мабуть, тому, що він – ночі бард…

Як співає під невидиму гітару,

Весь будинок ледь не ходить ходуном…

…Хто частує цього бравого нездару

В нетрях ночі нерозбавленим вином?..

08.08.2011р.

                         * * *

                                          В. Базилевському

…Монтеня узявши під руку,

Блукав я спекотливим червнем…

І, губи збираючи в рурку,

Мав (чув себе) праведним первнем…

Монтеню ці мόї забавки 

Не те, щоби не докучали – 

Хотів пан ще навіть добавки,

Та губи беззубо мовчали…

Під руку узявши Монтеня,

Я вів його яром (чи лугом?)

І, стрівши того, хто звавсь Деня,

Звів брови стрілою (чи луком?)…

А час налягав повертати

У дім, де чекав Церетелі…

…Світились лампадно цитати

З книжок, що – до самої стелі…

13.09.2011р.

         БОНАПАРТ НА ПАЯХ

       Балада про гру в хованки

                                      ...ні страху, ні смерті...

                                                        П. Вольвач

...Не знають ні страху, ні смерті

Голодні, холодні, обдерті...

А що їм, у біса, втрачать?

Їх душі втомились кричать...

Про тіло –  немає й балачки,

Болячка у нім до болячки....

Від п’ят і до вух в лишаях,

Воно – Бонапарт на паях...

Хто пайщик у перших, хто – в других,

Спитати б в світанків моругих,

Та, знаю, не скажуть мені,

Затявшись, мов мертві в труні...

А тому не варто й старатись,

Час в хованки з вічністю гратись...

Хто виграє тут, хто – програє,

Нехай це вам серце не крає:

Так водиться в білому світі...

...Дні – мальви в кривавому цвіті...

22.09.2011р.

       В ДОВАЖОК ДО ПРЯНИКІВ

                            Ходіння 

                    обіруч з баладою,

            не обертаючись на звих

                                                         Бог з ними…

                                                           П. Вольвач

…А й справді, Бог з ними, Бог з ними – 

З безликостями лжеясними…

Не маю на звих обертатись,

Ні гримать услід, ні – вітатись…

Ідіть собі з Богом, безчесні,

Вуста на вас – анішелесні:

Мовчать, наче з вирію птахи,

Що линуть в околиці плахи…

Боляще – все переболіло,

Аж небо в очах посіріло…

Де й ділось блакитне наповнення:

Прощайте, безчесні запевнення…

А й справді, Бог з вами, Бог з вами,

Ґаздуйте в околах Ботсвани…

Всього вам: і мила, і млості

До пряників з маркета злості…

24.09.2011р.

             ВЕЛЕТИ З-ПОЗА КУЛІС

               Балада про голого Васю

…Скільки заяв, комітетів, промов,

Христопродавств, людожерств, тихих змов,

Що, обтрусившись, мов курка з сміття,

Тихо ідуть на заріз – в небуття…

Все, що посόбі лишають вони, – 

Звільнений кендюх, обрубок з війни…

Всі вони, звісно ж, були за народ,

Всі – не бажали з рук псів нагород,

Всіх їх з’їдала труха каяття,

Всі – змарнували світанок життя…

Виквіт їх справ – злом потрощений ліс,

Всі вони – велети з-поза куліс…

А як завіса під ноги впаде,

Як голий Вася себе поведе?..

12.09.2011р.

                      ВІРШ І СВОБОДА

…І що таке вірш і свобода насправді,

Як у милій Вітчизні не моляться правді?

Сокровенність запитання нудиться світом,

Начинивши класичність рядків динамітом…

Небезпечно стає і трудитись, і жити,

Навіть з кавою м’ятну цукерку спожити…

Так воно є насправді чи лише здається?

Серце, зрадивши бруствер, догідливо б’ється…

Його чують-не чують, його обминають,

А при стрічі, потиснувши руку, не взнають…

Це – покара за зраду, за малодушність,

Що, зітерши обличчя, збезчестила слушність…

Хтось поправить: не слушність, колего, – доречність…

І матиме рацію…

Тисну руку вам, Вроджена Незаперечність,

Вітання моє з даху вірша Ґорацію…

Цікаво, що мовив би він, усміхнувшись наразі:

Шануймося друзі, чи – братаймося, вразі?..

20.10.2011р.