ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Григорія Сковороди (2009)

             ЮРІЙ КАПЛАН

       Портрет на повен ріст

…Він був не те, щоб Пророком,

Але – звитяжним Поетом…

Йшов у зорю не кроком – 

Ніби розщеплений атом…

З друзями – не величався,

З ворогом – не церемонився…

Світ його – в снах вінчався

І в ста алюрах комонився…

Вершник – не на екрані,

Страдник в слові й на пласі…

Цвіт ломикаменю в рані

Сходить в просторі й часі…

А рана – така вогненна,

А рана – така глибока…

Доля співця – суремна,

На ста вітрах стоока…

Він був не те, щоб Пророком,

З слів цих смутивсь, сміявся…

Сяйвом проливсь над змроком – 

Не побоявся!!!

Хто ж він тепер і де він?

З ким обжива безсмертя?

В часі за ним не подзвін,

На ста віків опертя…

Він був не те, щоб великим – 

Не поміщався в оці…

Вулканом став сяйноликим

В Дніпра на лівому боці…

Бачу його без масок,

Ось він стоїть на бруці…

В слові – ані гримасок:

Вічність – з вогнем в сполуці…

15.07.2012р.

                       * * *

                                                    С. Ковалю

…Байки ції ганебної доби

 І в сόбі мають дрібочку ганьби…

А ви, брати, не знаєте хіба?

Яка доба – така й ганьба…

Р.S.

…А хто ж в них автентичні автори?

Упереміш і люди, і – тхори…

21.07.2012р.

                       * * *

…Аґент охранки, дока Оніщук,

Не те, щоб геть доконаний міщук,

Хоча гріхів за ним немало є:

Всевишнього в лице не впізнає…

Р.S.

…Це ж із яких таких Оніщуків?

Що до безчестя шлунком прикипів?..

08.08.2012р.

              У ЗАТІНКУ 

       МАЯКОВСЬКОГО

…Читаючи Франца Кафку,

Отримую келих кайфу,

Але не так, щоб аж надто,

Скажу вам, товаришу Нетте…

…До речі, як вам при славі 

Леґендою на пароплаві?

Що світ уже не таковський,

Який творив Маяковський,

Доповіли злі вразі?

Як вам у нас наразі?..

26.07.2012р.

                            ХРОНІКА

      ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ПОБУТУ

                                                  М. Сидоржевському

…В стурбованій ґазеті – згірклі фрески:

Письменники не платять членські внески…

І що ж їм, сиротинам, заважа – 

Посеред стежки в Спілку тінь вужа?

Сьогодні ті, хто оспівав був Крути,

Знаходяться геть за межею скрути…

А ті, хто, вибачайте, на межі,

В злім побуті державі цій чужі…

А членські внески… З чого ж їх платити?

В безтямності сім’ю занапастити?

А якщо безпорадність йде сама,

Голодних прикрощів терпка кума?..

Питання – непросте, хоча й банальне,

Знецінилось святе й непроминальне…

До книги ставляться, як до товару,

А в класиків – ні хліба, ні узвару,

Одна душа, розіп’ята в роботі,

А тіло – в розпачів на ешафоті…

17.10.2012р.

                         ЦЕЙ ЧОЛОВІК…

                     Балада земних чеснот

…Цей чоловік орав стерню науки,

Цей чоловік святині поважав…

Цей чоловік мозоляні мав руки – 

Цей чоловік, мов жолудь стотужав…

Цей чоловік святивсь, мов явір в полі – 

Відкритий для вітрів і для спекот…

Нічого зайвого не мав з рук долі,

Окрім земних чеснот…

Цей чоловік мені і вам знайомий,

Цей чоловік – в трьох доньок ідеал…

В буденних справах – ніби кран підйомний,

Безчестя з ніг збиває наповал…

Цей чоловік цінує буйні трави,

А надто – урожайні колоски…

Про нього в небі гомонять заграви:

Без налипнів і чорної луски…

Цей чоловік орав стерню науки,

Мов чорноземи житом засівав…

Чоло його натхненницьке і руки

Всевишній чарував…

Але про це від нього – ані слова,

Але про це від нього ні рядка…

Душа його – мов сонячна діброва

І, мов над плесом чаєчка метка…

Він – українець… Що тут ще сказати?

Він – патріот… Землі святої син…

Слова не вчений, мов качан лузати,

В очах – ні хмароньки… Лиш безберега синь…

З таким, скажу, пішов би я в розвідку,

З таким – декрети б праведні творив…

Таких Господь в години безпросвітку

Найперших посилає на прорив…

23.07.2012р.

               У РІЧИЩІ СПОГАДІВ…

…У річище спогадів човен на веслах не йде,

У річище спогадів човен безсоння веде…

У річище спогадів човен з сум’ять поспіша,

У річищі спогадів – тихого смутку душа…

У річищі спогадів ти не чекаєш мене,

У річищі спогадів квітне обличчя сумне…

Мальва-не мальва: за тінню нелегко впізнать – 

Не надається печаль для формальних пізнань…

У річищі спогадів спірне усе: ніч, вина,

І шурхіт клена, і ти у глибинах вікна…

Що вже казати про віхолу у стремені,

Що переслідує тихі печалі в мені?..

30.10.2012р.

                         ЦЮК-ЦЮК

                                                                               С. П.

…В літературі йде процес: цюк-цюк…

То щось там вицюгикує Процюк…

Степан? Так-так! Се – той, що є Степан,

У слові він, знедавна, майже пан…

І що ж він написав таке, щоб аж?

Душа земний витворює колаж…

Часом, бува, й на небо проника:

Мастита, кажуть, в Процюка рука…

Цюк-цюк… Цюк-цюк… Робота йде, як слід,

Слова – у бодні приспаний політ…

Та, коли він пробудиться зі сну,

Чекай на асамблею голосну,

Всю зіткану з вітань і побажань – 

Велеречиву, мов свята Йордань…

Тоді з пітьми і вигулькне народ,

Щоб піднести митцю сніп нагород…

…А зараз що? А зараз – лиш цюк-цюк,

Та видко й так: письмак – ще той моцюк…

01.08.2012р.

                  ЧЕРВОНЕ ВИНО

…Не питиму більше червоне вино

З тією, з якою розстався давно…

Без неї воно не гірчить, не перчить,

А з іншою смак нема чим доточить…

Так – в книгах буває… А в мене, а в нас?

Червоне вино має безлічі назв…

Уже й не згадати, яке тоді пив,

Коли білу пані до жаху любив…

Лишився лиш корок від пляшки з тих див,

Я серце у віршах давно остудив:

Не питиму більше червоне вино,

Занадто хмелить цей мій спомин воно…

…Літа промайнули, за яр подались,

Бокали з учора упали в колись…

16.10.2012р.

                  ЧЕКІСТ

…Він і суддя, і – адвокат,

А за сумісництвом ще й кат…

28.07.2012р.

             ЧИМ ДИХАЄ ІВАН

  Варіація без творчих запозичень

                                                             І. Драчу

                              1

…Дихав Леніним? Страшне уміння…

Це – тоді, як творче безгоміння

Опосіло душу і натуру,

І пішло ковбасити халтуру…

                              2

…А тепер, навчéний чудесами,

Чолобитно дихає баксáми…

І нема на цеє більше ради

В час бридопоклонства і бравади…

02.07.2012р.

        ЧОЛО КРІЗЬ МОРОК

                   Фраґмент

                             Пам’яті О. Пріцака

…Професор Омелян Пріцак

Життя прожив, як перейшов…

Був і амбітний, і моцак,

Мо’, через це себе й знайшов…

Світ Омеляна упізнав,

Хоча, й не скрізь аплодував…

А він – творив, ні, не конав,

Штормив і – вирував…

Тепер, коли його нема,

Відлунням, з-поміж інших, є…

…Не поглине Життя пітьма – 

Й крізь морок вісниця кує…

06.10.2012р.

                 ШУКАЮ 

  СЛОВО НЕОСКВЕРНЕНЕ…

…За спекою, за осокорами,

За відчаєм ста вечорів

Хтось тихо бавиться докорами – 

В докорах, мислиться, прозрів…

А я це тихе прозрівання

В свої обійми не беру…

В мені – інакше нуртування,

Інакша вдячність дню й Дніпру…

Шукаю слово неосквернене,

Неосквернéнну суть краси – 

Чуття, в світ радощів повернене,

Його всезрячі голоси…

Свідомість тихою молитвою

Мені у цім допомага…

Та шарпає щось душу бритвою,

І вірш на спогад набіга…

09.08.2012р.

                             * * *

…Декларують: цивільний міністр оборони,

А в шафі – мундир генерала армії…

Поважні політики-фанфарони

Привчають нас до брехливої арії?..

Р.S.

…А світ – все чує, а світ – все бачить,

Коли ж навчить нас зло києм значить?..

29.08.2012р.