ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат літературної премії „Меч і калина“

 імені Миколи Вінграновського (2015)

                             СПОВІДЬ 

                                ПЕРЕД

          УКРАЇНСЬКОЮ РОДИНОЮ

                                                                             Богдані

…Я – в глибокій розробці: чекісти, мов мухи,

Упиваються хижо з моїх горя-скрухи…

Я їх бачу й не бачу, а вони – мов шуліки,

Для яких сатана із пітьми везе ліки…

Але їх, що лікуй, а що ні, все – єдино:

Поступ творчий їх тíпа, вкраїнська родино…

Мова рідна для них – що чужинська держава,

Суть Тарасових слів – ірреальна, іржава…

Вони ходять за мною, мов миші чи хряки

В теплі дні і в години холодної мряки…

Я їх бачу й не бачу, та шерех їх – чую,

Як у травах некошених в слові кочую…

Під ногами – злі змії, вужі з їжаками:

Всі запали, що сил, на меди з шуликами…

Я про кожного з них написав би хоч повість,

Та блакить у душі поверта на грозовість…

24.04.2011р.

                ВІТЧИЗНА МОЇХ СЛІВ

              Балада з Україною в очах

                                                                              Галі

…Вітчизна моїх слів – полинна Україна,

Вітчизна моїх слів – калинова зоря…

Душа все осяга: ось – храм, а ось руїна,

А ось – сторінка слави з „Кобзаря“…

Вітчизна моїх слів – шаблі і самопали,

Вітчизна моїх слів – світанок з-за Десни…

Найкращі з кращих за Вкраїну впали,

Хто виглядає їх з-за сивої весни?

Вітчизна моїх слів – сумна, мов наречена,

В якої відтята і стоптана коса…

Душа її розпук – з Дніпра вода свячена,

В якій відбилися стодзвонні небеса…

Нема Вітчизни більш і, заки світ, не буде,

Бо так велить Господь, бо так бажа душа…

Вона дана нам всім на свято і на будень – 

І хай там як і хто не спокуша…

26.04.2011р.

БЕЗ ПРАВА НА ПОРАЗКУ

  Балада вроди та відваги

                                                 Г. К.

…Не розхлюпуючи воду,

Неси, Галю, красну вроду – 

Де вітри зеленочубі,

Де знамена, серцю любі,

Де гуляють гайдамаки,

Де не стоптані ще маки,

Де роса на мальвах чиста,

Де молитва урочиста,

Де село, мов рай, в долині,

Де мій вірш при вічній глині,

Де слова з балади княжать,

Де нікчемним не обтяжать,

А поділяться з тобою

І леґендою, й – судьбою…

…Не розхлюпуючи казку,

Йди – без права на поразку…

08.04.2011р.

        СУЧАСНИЙ ЗРІЗ БУТТЯ

…Країна аж кишить од стукачів:

Аґенти, леґендовані сексоти…

І кожен хоче меду й калачів

На таці з золота – не з позолоти…

Країна злиднів і крутих авто,

Повій і здичавілих генералів…

Тут творчо не обійдений ніхто:

Кому кунтуш, кому – разок з коралів…

Тут зрада має власний пієтет,

Тут  душі – з зиском продані дипломи…

Тут ліжко – кабінет „для тет-а-тет“,

А пристрасті – мов іподромні коні…

Країна тихих смутків і тузів,

Яких зовуть звитяжно – мільярдери…

Тут совість – не на шальках терезів,

А десь на денці келиха мадери…

24.04.2011р.

                      ЗАВСІДНИКИ

                                 В

             СЛАВИ Й БЕЗСМЕРТЯ

                                  З

                             циклу

             „Безчинство безп’ятих “

…Великі поети – великі негідники,

У слави й безсмертя постійні завсідники…

Безчинства безп’ятих тоді помічаєш,

Коли в їхніх творах душі геть не чаєш…

27.04.2011р.

              БАЛАДА СУЄТИ І СУТІ

                                                                    Г. Штоню

…Позери в творчості у нас призери,

В їх ницу честь бабахкають мавзери,

Гримлять гармати на валах словес,

Пегас їх смачно хрумає овес…

Таке життя, такі метаморфози:

Безликості знов сіли в бомбовози…

Баксан бомбити це – не Кремль бомбить,

Їм – як відцілувать і відлюбить…

Що-що, паночку? А, література?

В цієї пані зболена натура?

Либонь, що так… Либонь, що так, але – 

І курвою назвать її незле…

Хіба це не вона, здрочивши з факту,

Хмеліє від украденого фарту?

Чи не вона, ця псевдочураївна,

На схилі літ, мов покритка, наївна?

Еге ж, еге ж, охранка ніц не винна

У тім, що творчість – лиш затúчка винна…

Суттєво те, що спиртові пари

Б’ють в ніс монад ізнизу – догори…

02.04.2011р.

                  КРАСА Й ОПОРА

                            Балада

                                 в 

                 полемічних шатах

…Постать, що говорить „замість Бога“,

Стає, в суті, калічна й убога,

Як і Штонь, який одвійки пόра,

Вірячи: лиш він – краса й опора…

Але, щоб до суті докопатись,

Не в Грицькові варто колупатись,

Бо, коли іти за ним по сліду,

Стільки наковтаємось посліду…

Штонь – пан анекдот, поручик Ржевський,

Порученцем в нього – Сидоржевський…

Міражі, в слова олжі сповиті:

Їх черешні – блазні соковиті,

Гарбузи їх, мічені злобою,

Не нахваляться самі собою…

Похваляння – справа небуденна,

Коли витримана норма денна…

…Як у діалог цих двох в’їжджаю,

Бачу всю мізерність їх врожаю…

03.04.2011р.

             БУДИТЕЛЬ

                                    П. Засенку

…Аби зовсім не охляв,

Взуюсь в слово без халяв

Та й піду будити світ,

Натрусивши яблук з віт…

Сторож на ім’я Барб’є

Із ружжа мене не вб’є,

Може лише налякать,

Та на це мені начхать…

…Переляки виливать –

Що безсмертям торгувать…

02.04.2011р.

                    КОНСПЕКТ

          СТАРОГО ОБЕЛІСКА

                                                      В. Коржу

…Він – був… Державі слів служив,

Меди похвал – не всі спожив:

Лишив нам клаптя ста звитяг,

Згруповане в стобарвний стяг…

28.04.2011р.

     ЛІЗЕ ДУРНЯ В ГОЛОВУ…

                                        Лесі Степовичці

…Світ свавільний, світ спесивий – 

Як не лисий, то – геть сивий…

Уві сні лиш кучерявий,

Та і то – хробак хирлявий…

…А бажалось… А хотілось…

І куди воно все ділось?

05.04.2011р.

                      БАЛАДА

                          ПРО

       ТАРИФ У НЕБІ КНИГИ

                               М. Сидоржевському

…І книгами маніпулюють,

Як до небес їх апелюють…

А в небі книги – свій тариф,

Доба зняла з секретів гриф,

Аби міг сяйвом володіти,

Серед согбенних – молодіти,

Серед безликості – дерзать,

На шампури слова низать…

А вже опісля, вже опісля,

Чиясь розправить крила пісня,

І ти, власкавивши охранку,

Сокирою освятиш бранку…

Ну, чим, скажіть, не Родіон?

За це тобі – акордеон!

Найвдатнішому із невдах

Карячиться ще й власний дах…

Життя – кипить, життя – триває,

Розкольников – відпочиває,

Сокиру – словом задобря,

Уря йому! Стократ – уря!

Як не уря, тоді – осанна,

На Соловки дорога санна…

Що-що? Катмає Соловків?

Тоді – жмут шерсті з лап вовків…

02.04.2011р.

                    ГІЛЬЗИ 

                          З 

       ОСТАННЬОГО БОЮ

  Балада розбудженої пам’яті

…Мідні гільзи, наче ягоди,

Я хлоп’ям збирав у лісі…

Ці, відгомонілі, спогади

Сплять на дубі й на горісі…

Розбудить їх намагаюся,

Тішу серце і долоні,

Сам до себе усміхаюся

Крізь чуття гірко-солоні…

Сни об розвидень розбилися,

Проминуле – безшелесне…

Де вмирали і любилися,

Пролісок на днях воскресне…

Мідні гільзи, наче ягоди,

Між розломів літ знаходяться…

Їхні власники врядú-годú

Ув останній бій підводяться…

29.03.2011р.

          В ІМ’Я ЖИТТЯ І ВІРИ…

                                                     О. Зінкевичу

…У спогадів Данила Шумука

Струна дітклива, зболена, тонка:

Розповідаючи про звагу й втрати,

Як до уваги суть її не брати?

Вона бринить – як серце гомонить,

Дзьобатий крук святе перепинить

Не зміг, не зможе, і у цьому сила

Звитяг, які олжа не підкосила…

У спогадах лицем до людства стали

Літа і дні, що з бою виростали:

З високої посвяти і офіри

Постав їх чин – в ім’я Життя і Віри…

…Читаю спогади… Струни торкаюсь,

Мов з правдочолістю перекликаюсь…

27.03.2011р.