ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Віслави Шимборської (2015)

З книги „ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР“

                * * *

…Галю, черлений листок

З клена додолу упав:

Зранив чужий біоток

Чи, бідолах, недоспав?..

Осінь, кохана?.. А жаль:

Серце ще – келих весни…

Туга лягла на скрижаль,

Холод вторгається в сни…

Галю, черлений листок

В книзі закладкою став…

Жовтень заглавний виток

Вершить… І не без півдстав…

Гуси – у вирій: курли,

Тужно читать їх печаль…

Юні ми вчора були,

Човне, в затоку причаль…

Там – заціловані сни,

Там – затуманена даль…

Вільглістю віє з Десни,

Де твоя, в пурпурах, шаль?..

12.10.2011р.

                       * * *

...Де ж той читач, де ж той читач,

Якому книги не настач?..

У Львові, кажете, у Львові,

Де леви розвидня впливові?..

А в Січеславі на Дніпрі,

Де владарюють упирі?..

А в Запоріжжі в бездоріжжі,

А на осклизлих бруках дня?..

…У душах докисають дріжджі

І спить полив’яна свиня…

25.09.2011р.

                           * * *

…Двоє з охранки п’ють пиво в пивбарі,

Косяться в бік мій липкими очима…

Я показав їх Володьці Забарі,

В нього – армійських сім літ за плечима…

Їх, як і я, ненавидить Володька,

Ці „піджаки“ – автохтони безґлуздя…

Гратися з ними в цапка-благородька – 

Що голим в лісі збирати галуззя…

Вибору, часом, не надто багато,

Кожен „за себе“ вирішує, звісно:

Кидати чорні патрони в багаття

Чи – з автоматами наперевісно…

А вечорами, упавши на мати,

Стишено гризти готівку й ґалети…

Курву – „на закусь“ до ранку тримати,

Щоб розправляла в душі еполети…

Двоє з охранки – до біса дебелі,

Знають, куди і за скільки вставляти…

Розчервонілі, талдичуть щось Беллі,

В неї від них – два земних янголяти…

04.08.2011р.

                          * * *

…День, рідний батько кавунів та динь,

Не убезпечив діток від гординь…

Перечіпаючись об гарбузи,

Ідуть стернею, мов якісь тузи…

Ніхто їм клепки вставить не спішить,

У всякого – свій хрест: вмирать і жить…

23.08.2011р.

                      * * *

...Діти неню в душу не беруть,

Звироднілими так і помруть…

Часом – це сини, а часом – доні:

Смертна лінія – на їх долоні…

Ті, хто навчені її читать,

Вчаться в світ свідомості вростать…

Хоч не кожному і це вдається:

Зрячий – плаче, а сліпець – сміється…

27.08.2011р.

                      * * *

…Дерева, мовчазні й несамовиті,

Туманом, що з ріки тече, сповиті…

Стоять, заглибившись в свої жалі,

Тривоги їх обсіли немалі?

Не так тривоги, як сумні зітхання,

Клопочуться про вітру нестихання,

Який лама гілки, корчує дух…

І що за нетутешній відчайдух?

Дерева – як дерева: їм би тиші,

Хоча б такої, що була на тижні…

А ж ні – йдуть за туманами дощі…

Які тут в біса пізні радощí?..

31.102011р.

м. Січеслав.

                       * * *

                                                              Галі

…До нагана, купленого з-під поли,

Набої не всі підходять…

А ти мені зболено мовиш: „Пали!

Бачиш, он гади обходять?“

…До портупеї плече круте

Господь надає не з вчора…

Відстоять Вітчизну – діло святе,

Це вам не паркетом човгать…

До кобури вкладаю наган,

Шомпол протерши ганчіркою…

Світ небезпечний, як вуркаган,

Що через губи чвиркає…

Що б не сказав йому в тиші нічній,

Все в негаразд обернеться…

…Як тут не візьмеш в пісні сумній

Ноту, що повнозерниться?..

03.10.2011р.

                      ВІРШ І СВОБОДА

…І що таке вірш і свобода насправді,

Як у милій Вітчизні не моляться правді?

Сокровенність запитання нудиться світом,

Начинивши класичність рядків динамітом…

Небезпечно стає і трудитись, і жити,

Навіть з кавою м’ятну цукерку спожити…

Так воно є насправді чи лише здається?

Серце, зрадивши бруствер, догідливо б’ється…

Його чують-не чують, його обминають,

А при стрічі, потиснувши руку, не взнають…

Це – покара за зраду, за малодушність,

Що, зітерши обличчя, збезчестила слушність…

Хтось поправить: не слушність, колего, – доречність…

І матиме рацію…

Тисну руку вам, Вроджена Незаперечність,

Вітання моє з даху вірша Ґорацію…

Цікаво, що мовив би він, усміхнувшись наразі:

Шануймося друзі, чи – братаймося, вразі?..

20.10.2011р.

                    ВІТЧИЗНА – 

         НА ЛЕЗАХ СВІТАННЯ

        Балада волинських лісів

…Чекісти в бандерівських строях

Сьогодні в нас ходять в героях…

Їх діти і штивні онуки – 

Охранки набрід без принуки…

Час тихо просіявсь крізь пальці,

Тепер у нас – інші зухвальці…

Та гасла їх надто подібні

На тих, хто вбивать такі здібні…

Чекісти в бандерівських строях

Спились давно при гемороях…

Сьогодні їх скромні могили – 

В ошатті троянд і … бугúли…

Якщо ницим ґлузд не продався,

То чом так банально піддався?

За крок до нового пришестя

В собі толерує безчестя…

Нащадки в чекістівських строях

Бандеру не числять в героях…

А істина? Що з нею буде,

Як бункер – героїв забуде?

Що скажуть звитяжці Волині,

Закопані зайдами в глині?

Чи ходить пан сич в сни пернаті,

Де – звірства чекістської знаті?

…Питання. Питання. Питання.

Вітчизна – на лезах світання…

04.09.2011р.

     ДЕЩО ЗАПІЗНІЛА ПРОПОЗИЦІЯ

                                                                          Друзям

…Поїхали на три дні на Оріль

Човном з мотором чи човном на веслах…

У холодильнику – курчата-ґріль,

Горілка з перцем: смачно, хмільно, весело…

Поїхали на три дні на Оріль,

Мить щастя зафіксує кінокамера…

І місяць, наче сріберна таріль,

Всміхнеться з неба, мов леґенда Хаммера…

Поїхали на три дні на Оріль,

На збори – три години й три хвилини…

Поставимо намет край чорних ріль,

Або в околах видобутку глини…

А ліпше – там, де сонячний пісок,

Де вечорів блакитна прохолода,

Де перепілка лудить голосок – 

У цьому вже неспита насолода…

Поїхали на три дні на красу,

На ранок в ружах, на бенкети сонця…

Перейдем вбрід калинову росу,

Торкаючись душею листя й ґронця…

Ніщо нам не завадить в почуттях,

Ніхто нам не посміє це зробити…

Ріка, мов піднебесний срібний птах,

Нарéчена несуєтність різьбити…

Поїхали на три дні, Боже збав

Узять з собою міні-телевізор…

Дозвілля ґарантує сто забав,

На зв’язаних з мороками авізо…

10.08.2011р.

            ВИСТАВА ЛІСУ

        Балада ягід та грибів

                                                      Аліні

…До біса ягід і грибів,

І все це – бісу?..

Випереджаючи бабів,

Іди до лісу…

Вовків не бійсь, не кривдь дуби,

Забудь авізу…

Столітній бук – на поруби?

Ану їх к бісу!

Грибів, кисличок і ягíд

Не відцурайся…

Потрібен, кажеш, творчий гід?

Тоді збирайся!..

Я покажу не лише ліс,

А сущий праліс,

В якому владарює лис

І навіть править…

Не бійся ніженьки в росі

Занапастити:

На часі – відданій красі

Буть, не лестúти…

Повір у те, що я сказав,

Як янгол – в Бога…

Ліс – лише раз іхтіозавр,

Ось так, небого…

Якого біса ти мовчиш – 

Не зрозуміти…

Я – бачу, а чи ти бачúш?

То – лиш терміти…

До біса неба і – краси,

І трав – до біса…

…Звучать пташині голоси,

На цім – завіса…

22.08.2011р.