ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)

                          * * *

                                                                       С. Б.

…Аґенти охранки, по вуха в олжі,

У горя і радощів йдуть по межі…

А я, подивований з цих пришелеп,

Мовчу услід: змийте із ший своїх леп…

29.05.2012р.

                            * * *

…В літературі – пекло для талантів:

Їх перековують в колаборантів…

Посадами, а то і орденами

Вчать для Вітчизни буть антисинами…

З червивих літ це чемно так вдається,

Якщо охранка ціллю задається…

05.05.2012р.

                      * * *

                                                             Галі

…В неділеньку не порай ділонько,

Моя кохана перепілонько:

Хай скрухи побуту загояться,

А тіло і душа помоляться…

В неділеньку побудь з родиною – 

Відчуйсь клітинкою єдиною:

Криничним сріблом умиваючись,

Красуйся, граючись…

В неділеньку душі і тілоньку

Господь подарував сопілоньку,

Яка звучить переливаючись:

Живи, всміхаючись…

17.06.2012р.

м. Січеслав.

                         * * *

…Держава і Вітчизна – різні речі,

Та не говорять в школі це малечі…

Коли ж біда в зіниці гряне грізно,

Суть цих двох слів розпізнавати пізно…

28.04.2012р.

                   БАЛАДА

    ДЛЯ ЧЕМНИХ СЕРЦЕМ

…Брехня пасе чоловіка,

То дарма, що він каліка,

То дарма, що він безликий:

Для брехні – талант великий…

Брехня купить йому шапку,

Подарує з річки жабку…

В час морозів – шле кожуха, 

Лише б совість в снах пожухла…

Брехня знає собі ціну – 

Тягне на хлібину цілу…

До хлібини є ще й шинка,

На дні сулії – перчинка…

Брехня з підлістю здружилась,

В чорнім серденьку прижúлась…

А чому не прижилась?

За край світу подалась…

Там їй раді і не раді – 

Шпацірýє на параді,

Коней з циганом купля,

З жмикрутом в ярах гуля…

Що їй місто, що їй бруки?

У брехні – брутальні руки…

Якщо візьме до них книжку,

Стає схожа на ханижку,

Що пропив усе, що міг,

І брутально занеміг…

Лікувать брехню не варто,

Чуєш, хвище, чуєш, ватро?!

Хай їй цур та хай їй пек,

Підла суть – її аспект…

Брехня – суща недоріка,

Немічна – в снігах каліка…

Рятувать її не слід,

Хай їй бібки ще й послід…

А якщо цього не досить,

Хай гугнявить чи гундосить – 

Слухає її не всяк:

В сажу – хряк, у будці – псяк…

Ми ж до неї геть байдужі –  

І здорові, і недужі…

Зла брехня – завжди брехня,

Спить вона чи лиш куня…

А коли, бува, говорить, – 

Достобіса лихочворить…

…Пам’ятаймо про це всюди,

Чемні серцем, добрі люди…

03.04.2012р.

                           БАЛАДА

             ПРО ЖІНКУ-ЯЩІРКУ

…Ця жінка – ящірка, що загубила хвіст,

І відтепер душевний її вміст

Дорівнює не мало й не багато…

А дивиться на мене винувато

Вона не тому, що краса минула,

І ящірка у ній напівзаснула

Живе, не молячись на сни й ікони…

Що їй заквацяні в багно закони,

Яких людська сповідувала суть?..

…І ось її два хлопчики несуть – 

Із річки, з берега, із очерету,

Не знаючи, що на долонях Ґрету

Тримають, завертаючи на міст…

А ящірка, що загубила хвіст,

На них, засмаглих, мало реаґує:

За проминулим щастям ностальґує

Ця жінка-ящірка, що загубила хвіст…

27.04.2012р.

                             БАЛАДА

       ПРО МИРОНА СОЛОМИНКУ

…Мирон Соломинка служив упирям – 

Клямкú приробляв з бука й граба дверям…

За це його двері любили й кляли – 

Не відали, з ким в днях на рівних були…

Мирон Соломинка – зух під прикриттям:

Свідомо себе посипáвши сміттям,

Вивідував: що, де, коли, скільки, як

У тих, хто, підпивши, патякав, мов хряк,

Звіряючи в слові гіркоти земні,

Щоб пасти медведів на сніжній стерні…

Мирон Соломинка літá не зганьбив – 

Радянську Вітчизну, мов неню, любив…

У лавах стукацьких був першим з недрем,

В селі офіційно вважавсь упирем…

Нікого не вбив і нічого не вкрав:

Свідомий був служби чекістських заграв…

А нині – на пенсії… З внуками, дід,

І людство до нього не має обід…

Літа промайнули в невидимій грі,

За спиною в часу – нові упирі…

Мирон Соломинка ще й досі живий:

На сірому френчику – орден новий…

В родині дід каже: „Не жив у раю,

Одначе, не був і в судьби на краю“…

…Мирон Соломинка – безсмертний Мирон:

Ще має „в запасі“ останній патрон…

14.04.2012р.

м. Січеслав.

                          БАЛАДА

      ПРО САТИРИЧНИЙ РОМАН*

…Я пишу сатиричний роман

І ніяк дописати не можу…

На душі –  не з ширвжитку шарман,

Я ж ґротеск посторінково множу…

Що з романом зроблю? Не скажу:

Надрукую, спалю, здам охранці…

Передам „за бугор-за межу“ – 

Хай читають чванливі засранці…

Це – важливим не є: я – пишу,

Зневажаю, сміюсь, викриваю…

Чорний камінь в душі ворушу,

Алкоголь лише зрідка вживаю…

Вже три четверті тексту – як дзвін,

Вже назвав і паролі, й одвіти…

Вже із мороку вийшов пан Він,

Вже віднайдено точку парс віти…

Вже червиві чекісти мій рай

Облили керосином із бочки…

А душа моя просить: „Заграй,

Містер Тейлор так любить грибочки…“

Вже в диму СБУ, СВР,

ФСБ вже пошилася в дурні…

А рядки з заборонених сфер 

Не такі вже, панове, й халтурні…

Я пишу сатиричний роман,

Як завершу, так знову – „на флешку“…

І, минаючи змроки оман,

Передам капітану Терешку…

Він його – за бугор, за бугор,

Він його – аж за синєє море:

Отуди, де солодкий кагор

Змиє з дум найгортанніше горе…

Це ж куди? А – туди, а туди,

Де жар-птиці на плечі сідають,

Де й у спеку – доволі води,

Де щербетом біду заїдають…

Я з роману зробив дублікат

Лиш з учора – з обіду? з вечόра?..

І тепер мені чорт сам не брат,

І не сестронька сука-Печора…

Я звільнився од скрух і од бід,

Я поклав на охриплу охранку:

Розділю свій нужденний обід

З голубами, що княжать на ґанку…

Я „прожив“ сатиричний сюжет,

Помоливсь, усміхнувся та й лише…

Відтепер білосніжний манжет

Інші запонки сяйно колише…

Всім – привіт і ад’ю, і – пока,

Всім – мерсі: марсіянам – окремо…

…Вже лягає немстива рука

На вибагливу клямку в Сан-Ремо…

06.04.2012р.

_____________________________

*сьогоднішня сатирична дійсність дає підстави вважати, що такий роман має місце в творчій біографії  письменника  Юрія  Кириченка, переслідуваного спецслужбами за художню творчість і любов до України (прим. ред.-упоряд.)

                     БАЛАДА

    ПРО СОНЦЕ В БЛАКИТІ

…Вітри, скажені й навіжені,

Прийшли читати вірші Жені…

А дівчинці – шістнадцять літ,

Вона й сама уже віршує,

Із юністю товаришує:

Римує пліт і вертоліт…

А взагалі, поетка Женя

В блакиті – сонця повна жменя…

Кому вона його? Кому?

Аби осяяти пітьму?

Про це – у Жені не питайте,

Невмілі вірші почитайте

І зрозумієте, либонь,

Її льоди, її вогонь…

Вітри, скажені й навіжені,

Мали претензії до Жені,

Але зняли їх з черги дня,  

Шугнувши в безмір навмання…

А Женя – залишúлась вдома:

Якась печаль, якась навтома,

Якісь явились їй слова

Про небовись і деревá…

Світ Женя ще не зовсім знала,

В студену душу слів пірнала

І не хотіла випірнать…

…Чого б то? Непогано б знать…

24.05.2012р.

        ГНИЛИЦІ В ЦЕНТРІ БЛЮДА

                          Памфлет

…Захвалюють Григорія Гусейнова,

А липа його – мертва від народження…

Птах в гіллі її рос прозорих не спива:

Ні спеки з її віт, ні – охолодження…

Константи його творів – бездіяльні,

На схожій липі в зашморг вліз був Юда…

Плітки про його хист – самодіяльні,

А суть творінь – гнилиці в центрі блюда…

До них – ані вустами, ні руками

Читальник доторкатися не хоче…

…А істина? Вона – поміж рядками,

І щось сумне стурбовано сокоче…

26.06.2012р.

                  ІНТЕРМЕЦЦО

                                         Пам’яті В. Івасюка

…Чекісти на гіллі – як груші на вербі,

І всі – із тих, що на умі собі…

Господь з небес рук білих не трудив:

Народний гнів туди їх підсадив…

28.04.2012р.

                    МОВИЛИ

  В ОДНІЙ СПЕЦУСТАНОВІ…

                        Балада

                           про 

     кров на фарисейській фінці

                                                             С. Б.

…Чоловік цей нам потрібен:

Ґлузд його – не надто дрібен,

Хоч не те, щоб і великий,  

На три четверті – безликий…

…Ховрашня, харцизи хлібні,

У форматі йдуть за срібні…

Їх вербують „у роздріб“,

Як суттєвий непотрíб…

(Не так наголос неправильний,

Як робочий стиль неправедний…)

…Мідний гріш іде як сріберний – 

Під патрон крупнокаліберний…

…Чоловік цей нам підходить – 

Під оскалом смерті ходить…

…Раз – червінці… Два – червінці,

Кров –  на фарисейській фінці…

20.05.2012р.

                               СТЕП.

   БАЛАДА ПРО ЗНЕСИЛЕНІ РАМЕНА

                                                                                 Галі

...Втікаю в степ, а степ – на палі стерп,

Втікаю в степ, а степ втікає в мене…

Він – вже не кінь, він вже давно не степ, 

Чоло його змертвіле, не знаменне…

Але й тепер, у ці сумні часи,

Горнуся до його першооснови

І чую з дна джерельні голоси,

Що не підпали під тортури змови…

Вони встають – в мені, в тобі, в літах,

Величні і до жаху вікопомні…

Над ними в небі – гостродзьобий птах,

При них – шаблі: зневажені й бездомні…

Цей степ ще вчора був звечόра мій,

А нині, звироднілий і змарнілий,

Повержений, мов з піднебесся змій,

Лежить невпораний і геть невмілий…

Що з ним стряслось? Хто вкрав його судьбу,

Хто розтоптав його святі знамена?

…На відповідь покладено табу,

Мов камінь, що знесилює рамена…

30.04.2012р.