ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Антуана де Сент-Екзюпері (2014).

                                   АБЗАЦ

        З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ІНТЕРВ’Ю

…Дніпропетровська письменницька організація

Здала мене на поталу чекістів…

Такий ось невтішний абзац, та я

До цього належав ще до фаталістів…

А тому, катований, зраджений, битий,

На полі страждань – лиш на четверть спитий…

Спитайте мене, що чекає печаль розквітла,

І я відповім вам: звичайно ж, світла…

…А як же той жереб, що випав мені?

До нього іншому зась й на коні…

08.06.2012р.

                       * * *

                                                     Л. Мудрак

…Бедлам в мудракуватій голові,

Де блохи й воші – образи живі…

Їх творчо випаса Ю. Ковалів,

Що возлюбив красу чи … пожалів…

13.04.2012р.

                   * * *

…Бомжі поховались в тіні,

У тінях не спечно, ні…

У їх землистому тілі

Спить смерть, як тінь при стіні…

20.06.2012р.

м. Січеслав.

                      БАЛАДА 

        БЛУДУ І ПАДЛЮЦТВА

…Найбільш еротичний поет –   

Ленініст Іван Драч…

І, повірте моїм запевненням, 

Талант незглибимої вдачі…

А що негідник, так цього теж

З української пісні не викинеш…

Якось воно все так одночасно

Чорним ликом докупи в’яжеться – 

Як, скажімо, життя і смерть,

Зрада і геройство,

Кобіти і користолюбство,

Блуд і ліжники 

В, даній навіки Всевишнім,

Сороміцькій поетичній творчості…

14.06.2012р.

          БАЛАДА ГАЛІНОЇ СТЕЖКИ

…У стежки, що веде дні до весни,

Вітрисько вкрав дещицю сяйвини

І виніс на простори Придніпров’я – 

Дай боже за це парубку здоров’я…

Тепер і тут весна розправить крила,

Які їй неня-доля сотворила,

Аби гуляла там, де лиш хотіла,

Ще й рясноцвітно бралася до діла…

У стежки, що з весною поріднилась,

Душа цвіла, сміялася, вогнилась…

З хрещеницею-Галею віталась,

Як та домів з портфеликом верталась…

…Ой, стежко-стежко, простилайсь в околи,

Не розчаровуй дівчину ніколи…

18.04.2012р.

       БАЛАДА ПРО РОЗІП’ЯТУ ВЕСНУ

…Окрадена до цурки Батьківщина

Що своїм дітям в спадок передасть:

Пра-пра-прачингісханову мордасть,

Над котрою ридає чортівщина?..

Все – розбазарено, розтринькано, розкрадено,

На душах – чорна Каїна печать:

Литаври й сурми більше не звучать,

Високочолість – злом ополуправдено…

Доба мерців, пройдисвітів, катів

Веде нас в божевілля і наругу

По колу чи, уточнюють, по кругу,

Виструнчуючи ховрашню в хортів…

Допоки буде так – ніхто не зна

І геть не заохочується знати:

Колишні люди – нинішні стаґнати,

За котрими розіп’ята весна…

29.04.2012р.

                                 БАЛАДА

                                     ПРО 

    ТАЛАНТ ВПРАВЛЯННЯ БІЛЯ БОРОДИ

…Процес вправляння біля бороди

Важливіший, ніж смакувать меди…

Тут досвід і дотепність – насолода,

І, як на мене, та ще нагорода

За вишуканість і самодостатність,

У нім – і лірика, і боєздатність

Потвердити себе, як винятковість.

А леза правити „під вус" – то інша повість,

Хоч до цих слів, дейкують, і дотична –

Тим, що до дзябла штука симпатична…

Але ж – про бороду… Купецьку чи стрілецьку…

Вбачаю в кожній іскорку мистецьку,

Шарман чи, якщо хочете, родзинку,

Що поверга навіть малу кузинку

У подив чи у посміх, чи у насміх,

Якщо цирульник бравсь до справи наспіх…

На бороду маестро чи й міністра 

Вже вилилася лестощів каністра,

Тому я їх обходжу стороною – 

Навіщо маніпулювать маною?..

А справжня борода, перш на перш, – врода,

Візьміть хоч короля – Дроздоборода 

Із тих сюжетів, котрі відзвучали,

Недарма ж їх на царствіє вінчали…

В наш час, авжеж, і бороди – товари,

Але – не всі… Примірим, в Чегевари

Така, що й за смарагд не продається:

На тридцять два – з загарбників сміється…

У ній – не зиск: бунтарство і погорда,

Під неї не всіляка ляже морда…

Даруйте, сеся грубість – мимовільна,

Найбільш професорська борідка вільна…

Уїдлива, ущиплива, клин-клином,

Ще й пахне, як на те, з ярів полином…

Мене поправлять: ліпше – полином,

Хоч фрак ледь-ледь заплямлений вином…

Я – вибачаюся: неправомірний наголос

Формує в масах відповідний відголос,

І вже про бороду говорять, як про злодія,

Що вкрав бригет в якогось благородія

Чи портсигар в підпилого полковника…

В бородані впізнали й ви підлотника?

Але, даруйте, се – лиш випадковість,

Бо борода передбачає совість…

А як же тоді, скажуть, диверсанти,

Що в лісі нагромадили десанти

І, згрупувавши всі акценти мовні,

В розбійники годяться безумовні?

Це – друге проростання в Чегевару,

А із повторів – на п’ятак навару…

Та, якщо хочем викінчить баладу 

Про бороду, де б все було до ладу

Чи, як в народі мовлять, до ладý,

Пришвидшимо в сюжеті цім ходу.

І, обзавівшись творчо бородою,

З кобили побажаємо надою

Татарину, що також бородань,

Хоч і не лізе в проруб на Йордань…

А як же інші бороди? Наразі

Ми – не в Чернігові, а в Златій Празі,

Де про захланні бороди не ходить – 

Там інший ґонор віршем верховодить…

29.06.2012р.

                   БАЛАДА, 

    ВИШИТА ХРЕСТИКОМ

…Мати у ночвах прала

Вишиту „в хрестик" сорочку…

Бога у свідки брала:

„Хочу щастя Юрочку…"

А Бог їй на слово вірив,

Мовчки бажав удачі…

А птахи знялись у вирій – 

Крильми вдались неледачі…

Мати у ночвах прала

Вишиту „в хрестик" сорочку…

Пісню у свідки брала:

„Хочу щастя Юрочку…"

А син був хрещеник долі,

А син був мазунчик нені:

По стернях блука і досі,

І кришить натхнення в жмені…

Сорочка давно зносилась,

А мати лягла у трунму…

…На пам'ять лиштва лишилась

Про правду літ многотрудну…

17.05.2012р.

                             БІДА

                                                       О. Демчику

…Школи на Дніпропетровщині

Бездуховністю наскрізь потрощені:

Безпринципність жерців освіти

В душах юних не сіє квіти…

Будячиння, щириця, мишій – 

Псевдочолих ілюзій рушій…

У життя йдуть окрадені діти,

Світ – навстріч їм: сміятись, смердіти,

Зневажати, вбивати, вмирати,

Цілувати свободу крізь ґрати…

…І все цене в нетрях пітьми,

                                                  а вдома!

Гріхів адреса – давно відома…

10.05.2012р.

м. Січеслав.

      В ОКОЛИЦЯХ У КНЯЖОЇ ДОБИ

…Земля журби – поганьблена, потріскана,

Немов душа її в тяжких гріхах кона…

Чим їй полегшити страждання немічні,

Спроквола вглибитись в рядки полéмічні?..

А тільки хто їх буде впорядковувать,

Як нічим з стайні й огира підковувать?..

Метал – на меч, на плуг, на стріл конечники:

Без нього – дзвони днів і їхні речники…

…Земля журби – кона: коліна в болотáх,

Пекельний зойк ячить на зболених вустах…

14.05.2012р.

ЗАМОВЧУВАНИЙ КЛАСИК

Балада творчої відвертості

…Замовчуваний класик – 

У місті глупоти…

Йому в учнівські класи

Непросто увійти…

Директори й охранка

Пильнують, аби він

У книгах чи й у ґранках

Не вдарив був у дзвін…

Та він учнівські душі

І кличе, і зове – 

Туди, де щирі й дужі,

Де сонячне й живе…

Не всі із ним в поході,

Та дехто все ж пішов…

Цвіте зоря на сході,

Немов на серці шов…

Замовчуваний класик

Працює не за гріш:

Він – мрій мільйоновласник,

До нього всі скоріш!..

Директори й чекісти

Пильнують, аби він

І вас у фаталісти

Не взяв у свій загін…

Та юність має вдачу

Нескореною буть…

Планиду неледачу – 

Їй в труднощах здобуть…

Замовчуваний автор – 

Леґенда в наші дні…

…І – визначальний фактор,

Повірте в це мені…

09.05.2012р.

                      ЗЛО

З АНТИХРИСТОМ В СЕРЦІ

   Балада втрачених ілюзій

…Друзі стають ворогами – 

Зраджують заздрячи…

Світ стає вверх ногами:

Хоч кричи, хоч – мовчи…

Вороги – все це бачать

І аплодують стоячи…

Зло – підлотою смачать,

Бога не боячись…

А час – нестримний у герці,

Що йому до всіх зрад?

…Зло – з антихристом в серці

Вийшло на свій парад…

09.06.2012р.

      ЗУСТРІЧАННЯ ВОЛХВІВ

     Балада непевних запевнень

                                                                Галі

Я б, можливо, книжок не писав,

Я б нешлюбних дітей колисав,

Та що скаже читальник наразі,

Вус купаючи в бразі?

Я б, рукопис – на попіл, на друзки,

Та що скажуть далекі етруски?

Та що скажуть В. Корж, Бурлаков

І, не знаний ще, П. Башмаков?

Я б, можливо, в шухляди поклав

Пацифістсько-баладний анклав

Із написаного напровесні,

Якби ти не всміхнулась мені

І просила читать про любов

Той сюжет, де нас – двоє з тобов…

Арґумент невиразний, але

Скористатися з нього не зле,

Адже в ньому – вся логіка днів,

У яких дикий мак не звогнів – 

Палахтить у долині світань,

Пелюстками обпікши гортань…

Я б, можливо, в захлання пішов,

Та на серці хто вирівня шов?

Той, що тричі розходивсь вночі,

Як пливли журавлині ключі

З Січеслава в заплави річок,

Де любов нас бере на гачок,

Де двостволки вгрузають в блакить,

І роси з громовиць не надпить:

Лютий шріт обпікає крило

І пекельніше пекла – чоло…

Я б, можливо, балади – в архів,

І подався б під владу волхвів,

Та волхви самі в дім увійшли:

„Здоровенькі були!"…

29.06.2012р.