ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Івана Франка (2014)

                        Дорогі читачі!

Чому завжди, коли я виставляю свої вірші, у яких ідеться про злочини чекістів та їх аґентури, ви так жахаєтесь, соромливо відвертаєте очі від моїх текстів? Боїтесь? Чому? Адже на вулиці вже не 37 рік, і ми – Українська Соборна Незалежна Держава... Невже ГУЛАГи не позаду? Невже кров, пролита на майданах, не засвідчила: доба охранки Берії та Бенкендорфа канула в Лету? Вірші можуть бути різної якості, але знамена, під якими вони стоять, одного кольору: української честі і гідності... Чи не так, братове-українці? Будьмо! І Україна рано чи пізно упізнає в нас своїх синів і доньок! Морок виродження – не вічний! Час учитись прозрівать та бути!

                                                                                                                 АВТОР

                     * * *

…Чекізм – тавро невиліковне:

Безчестя сто відсотків повне…

Я так його поневажаю,

Що за хорта в багні вважаю,

Який кона: гарчить і гнеться,

Коли вже в потерть перемнеться?..

15.09.2015р.,

м. Січеслав.

                                * * *

...Ситий бізнес і хлопці з безпеки

Мають дуже дотичні аспекти:

В обох випадках – звабна поважність,

За якою розтління, продажність...

Це вони, новочасні атланти,

Продали Україну за ґранти – 

Жартома розтоптали в людині

Все, крім ницості і гордині...

                            * * *                                            

…Час учитись прозрівать та бути,

А інакше, хто ми, в суті, є?..

Ми – не брути, душе, ні, не брути,

Світ, я певен, все це визнає…

Час учитись піднімать знамена

Понад зорі, понад німоту…

За Вкраїну – і Трипілля, й Мена,

Я їх чую в ніч оцю святу…

Час червоні скинути ікони,

І на покуть зводити живі…

Але знову пишуть нам закони

Ті, хто ніж тримає в рукаві…

Усвідомте, гнані і голодні:

Україна, в суті, в нас одна…

Як не переможемо сьогодні,

Зімкне знов над нами ніч мана…

Що з маною, кажете, робити?

Голіруч – не взяти, та мені

Бачиться потреба в дзвони бити,

І з сердець викрешувать вогні…

…Хто здолає скопище вороже?

Певно ж, не багамські солов’ї…

…Сходять дні на пси твої, вельможе,

Певен: вирвемо жало в змії!..

26.11.2015р.

                     * * *

…Ви збороли гідру, демократи?

А які в вас ціни на житло?

На права і правду вам начхати,

Гроші – ваше вічне толокно…

Ви свої наповнили кишені?

А тепер що маєте сказать?

Помогли ви Євтушенку Жені

В час нещастя вену пережать?..

Ну, нехай не Жені, а Миколі

Вінграновському – збороть жалі?

Рухи ваші в бік наш надто кволі,

Допомоги? Немічні, малі!..

Я в „проблеми“ ваші не вникаю,

Пенсійку свою вам віддаю…

Вип’ємо за це бокал „токаю“?

Вибачайте, з гідрою – не п’ю…

Від книжок мене ви відлучили,

Більше того – вкрали тиражі…

…А з екранів пси медоточиві

Ллють багно, настояне на лжі…

Ваші, тричі грьобані, чекісти

Вербувати затялись мене…

Все іде в них в хід: бомжі, баптисти,

Схоже, що небесне і земне…

Аж на самий верх доповідають,

Буцімто устої всі трясу…

Так за олігархами ридають,

Мов та комарня, що п’є росу…

Ви збороли гідру, демократи?

А хіба не гідра ви самі?

Знов зібрались, вкотре, в карти грати,

А що ж очі? Мацалки кумі?..

…Скоро й вашій владі доведеться

Мити ноги в калічній сльозі…

…Скоро-скоро світ ваш западеться

В болю і зневіри на межі…

26.11.2015р.

      ТОМУ, ХТО ВЧУЄ

…В селищі Північному –

Там, де жив Буряк,

В поступі хронічному

Не помру ніяк…

Книг – возити хурами,

Вже і не лічу…

…В світотьмі над мурами

Кречетом кричу… 

          ПРОРОЦТВА  ЯСНОВИДЦЯ:

        З ВИСТАВИ СМЕРТІ І ЖИТТЯ

                             Фраґмент

…Тих, хто причетні до викрадення книжок,

Не порятує й чекістський божок:

Не уникнуть розпаду-тліну

Й по дванадцятому коліну…

А найбільш це стосується кізок з паші:

Утопнуть, знаю, в кривавій каші…

І не відмолить їх, і не відспівати:

Нитку на горлі не перервати…

Думай-не думай, а суть – не мана,

Кроплена крівцею з ран кажана…

…Рядки ці – з вистави смерті й життя,

Хто з вас їх втямлює до пуття?..

…Кажете, надто? Згоден, що гостро:

По честі чинить граф Каліостро…

Р.S.

…Краще, усе ж, повернути книги,

Ніж врізати горло лезами криги…

Адже вони – скарбú закодовані,

А ви це знали, хряки вгодовані?..

26.11.2015р.

                 БАЛАДА

          З ПРИСВЯТОЮ 

 ВКРАДЕНОМУ ТИРАЖУ

…Слова, заковані в міраж,

Вас цілували?..

…Чекісти вкрали мій тираж

І – заховали…

Я, шаленіючи, сказав:

„Душа – не з криги:

Світ – в часи зла – іхтіозавр,

Помстяться книги…“

Слова, заковані в сніги,

Вас обіймали?..

Хай знають ниці вороги:

Нас – не зламали…

Вірш і його товариші,

Це, в мить прозріння,

Життя і Смерті гармаші

В ста озаріннях…

…А книги треба повернуть,

Інакше – горе…

В бік зла мені і не сякнуть,

Ти чув, Єгоре?..

Душа, розкута і сумна,

Зрить зло в прицілі…

…Іде війна… Страшна війна,

Ті й ті – ще цілі?..

…Вже й Захід зна: і кум, і сват,

І – резиденти…

„Украли книги?.. Ну… Быват..

Вот, ведь, моменты…“

Моменти, звісно, не нові,

Як тут не чхнути? 

Зітха коршак на тятиві:

„Слід повернути…“

…Чекісти, знає хай весь світ,

Украли книги…

Мов обтрусили айву з віт

Якісь ханиги…

…Я цих ханиг ніц не лякав

І – не лякаю:

І не в таке мій вірш вклякав,

Я – в суть вникаю…

…Через коліно вербувать – 

Лиха прикмета…

А так, скажу, козирну рвать – 

Що мальви – з кулемета…

Я псам – не свій і не чужий,

Я – перехожий…

З моє у творчості пожий,

Я – посох божий…

Ось чому книги слід віддать,

І все – по всьому…

Віддать, неначе відридать

Аґента Ньому…

…Я вийшов янголом з ріки,

Вогнем – із криги…

…А вам і досі невтямки:

ПОМСТЯТЬСЯ КНИГИ!..

Р.S.

…Коли це буде? Бог свят зна,

І я це знаю…

…Ворожі вийдуть імена

Не з хвиль Дунаю…

29.09.2015р.

P.S.

З виданих 150 000 книг поезій Юрія Кириченка – понад 30 000 було викрадено:  

4 200 прим. книг „Перехід на передзим’я“ (2003) – 

зі складу „Видавництво „Зоря“, яке потім перейменувалось в ДАК „Укрвидавполіграфія“, приватне акціонерне товариство „Видавництво „Зоря“ (Дніпропетровськ).

15 400 прим. книг:

„Невиліковна ліра“ – 5 000 прим.;

„Іду – на південний схід...“ – 5 000 прим.;

„Окрушини поранених зірок“ – 2 000 прим.;

„Післямова до розп’яття вуст“ – 3 000 прим.

„Кохання в пеклі“ – 200 прим.

„Брама спраглого степу“ – 200 прим.

викрадено і вивезено у невідомому напрямку зі службового приміщення ВЧД-3 Придніпровської залізниці (Дніпропетровськ).

12 220 прим. книг:

„Кава з ворогами“ – біля 1 000 прим.;

„Серце в сорочці з любистку“ –  1 600 прим.;

„Вінчання в храмі болю“ – 600 прим.;

„Поклик струни в тумані“ – 210 прим.;

„Примножений вогонь“ – 1640 прим.;

„Чорний шоколад – для білих мишей“ – 1 760 прим.;

„Дари Господні“ – 200 прим.

„Смерть без’язикого сина“ – 220 прим.

„Мальви на лезах“ – 1200 прим.

„Чаювання з чужим щастям“ – 1600 прим.

„Перехід на передзим’я“ –  230 прим.

„Чужі солдати“ – 500 прим.

„Перевзування душі“ – 280 прим.

„Мотокрос по сталактитовій стіні“ – 440 прим.

„На уроках у срібного сяйва“ – 500 прим.

„Звіряння у найпотаємнішому“ – 240 прим.

викрадено і вивезено у невідомому напрямку зі службового приміщення

готелю „Кооператор“ Укоопспілки, де вони знаходились з 26. XI. 2016р. по 31.III. 2017р. (Київ).

                                                                     Галина Шевченко, біограф поета.

Київ,

17.02.2018р.