ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Антуана де Сент-Екзюпері (2014)

З книжки „ГОЛУБ І ФЛЕЙТА“

                      * * *

…Батьківщину зрадили герої,

А державу продали за бакси…

Так шляхетно їм при  геморої,

А при повідках в них милі такси…

Батьківщина стогне у руїнах,

Про державу вже, вважай, забуто…

…Так шляхетно блазням на колінах,

Карму яничарства не відбуто…

13.07.2014р.,

м. Січеслав.

                * * *

…Галасували, вибирали,

І знову воленьку програли…

Тепер сидять на рундуках

З свічею божою в руках…

25.05.2014р.,

м. Січеслав.

                                           * * *

…Гидую чекістами Києва, Харкова, але найбільш – Січеслава,

За ними, мов хвіст в реп’яхах у Сірка, – незникома неслава…

Їх час проминає, душа – в нетривкій  

                                                        оболонці,

Та тіло ще

                  браво

                         слугує

                                  шакалу,

                                              змії, 

                                                   крокодилу

                                                                   і навіть

                                                                          (де дітись?)

                                                                                  безґлуздій 

                                                                                          болонці…

11.04.2014р.

                      * * *

…Безтямство мені не цілує рук,

Безтямство мені не чистить чобіт…

Ступа в прохолоду на вільглий брук

Під погляди бабиць, сиріт, кобіт…

Безтямство мені не дарить призів,

Безтямство мені не шле орденів… 

Блазнює собі на лівій нозі,

Аж сич нечесаний сполотнів…

Безтямство мені з баштану кавун

Не котить – не наловчилось за так…

…А в хвилях регоче вічний Ревун,

А в небі ґаздує віщий літак…

Кохана, усе пощезне, мов тать,

І ми спурхнéм на третій зорі…

…А губи наші будуть літать,

І кануть в безвість пси й упирі…

07.02.2014р.,

на Григорія Богослова.

                           * * *

...Весни цієї ми з тобою – квити:

Врізнόбіч – наші зболені шляхи…

Не будуть рани вірша більш кровити,

На всі зітхання й розпачі – апчхи…

Весни цієї?.. Так, весни цієї,

Палка та гожа видалась вона…

Але з її мелодії всієї

Ніщо вже більш душі не протина…

Що з нами сталось? Щось, напевне, сталось,

Якщо зчужіли наші почуття…

Єднання слів любов’ю не назвалось –

Пішло, розпачливе, в чуже життя…

А там, в чужому, ми хіба присутні?

А там, в чужому, ми – навік чужі…

…Казали ж нам: „Не смійтеся на кутні

Зі слів, що творять весталки олжі…“

07.05.2014р.

                      * * *

…В яру – білотка бавила бджолу,

А та раділа ранньому теплу

І, з квітки пересівши на листок,

Творила біоритм і біоток…

В яру – і ми з тобою стрілись знов,

Ідучи до несхмарених основ…

В яру ярів розмай всіх ста дивин,

Він – маг і дегустатор вуст і вин…

Це – знали ми, а вірш цього не знав:

Натхненно на ґалерах згуб конав…

05.06.2014р.

                    * * *

…Вечір – хилиться в бік ночі,

Склеплюючи карі очі…

Ніч – на ранок п’ялиться:

В нього риба в’ялиться…

Позирк в побут – для годиться:

Може, й справді знадобиться…

Вечір – грає на трембіті,

Тата й неню веселить…

А намореній кобіті

В тісті соловей болить…

Отакі дива Господні:

Вірші – оселедці в бодні

Для горілки і наливки,

А для знудженої Ривки?..

03.01.2014р.

                     * * *

…Вітер – босий і невмитий – 

Бродить яром і левадою…

Злотний перстень з оксамитом

Віддзеркалює бравадою…

Вітер – має наречену, 

Молоду калину в лузі,

У шляхетних вузах вчену,

Непідзвітну горю й тузі…

Вітер – наполіг: весілля!

А вона йому: зарано!

…В хуторі Зарічне Зілля

Іншим паном кралю брано…

Вітер – сатанів од люті,

Хтів – сокирою під корінь…

Та сказали кобзи й лютні:

„Як зачепиш, – в скроню шворінь“…

Вітер – шворінь поневажав,

Заходивсь рубать невісту…

...А потому – сім днів бражив,

Жив –  без сонячного змісту…

…При шатрі циганська ватра

Бралась зайду всовістити…

…Оковитої півлітра

Мало б гріх занапастити…

15.06.2014р.

                     * * *

…Горобці клюють шовковицю

І цвірінькають спроквола:

Славлять чепурну околицю

І царів пташиних вола…

Горобці в пилюці граються

І – в зеленому розгіллі:

З смутком воювать збираються,

Та шугають їх Стас з Віллі…

Горобці долають відстані,

Потім знову наближаються:

Барвам степу віщо віддані,

Бач, як мрійно усміхаються…

12.07.2014р.

                       * * *

…Державність – продана, пропита,

Лишились роги та копита…

Їх, а ще гриви та хвости,

Не знать, куди і з ким нести…

25.05.2014р.,

м. Січеслав.

                 * * *

…Дивні дива твої, Господи,

В слові – не в’яне цвіт…

Жодні мерзенні гаспиди

Не вжалять пташинку з віт…

Дивні дива твої, люба,

Все, що явила ти

В шатах тополі й дуба,

Серцю лиш зберегти…

Дивні дива твої, хато,

Білена в три квачі…

Щастя в днях так багато,

А вже дзвенять мечі…

Дивні дива твої, нене,

Жити б в красі та й жить…

Серце моє шалене

Вміє всім дорожить…

Дивні діла твої, доле,

Зболена і – свята…

Батькове й моє поле

В серці не відцвіта…

Дивні діла твої, люде,

Рідний на всі віки…

…Смерті нема й не буде – 

Лише – ось ці рядки…

22.03.2014р.,

на Сорок Святих.

                  * * *

                                                  Галі

…Дівчинко, де твої коси?

Дівчинко, де твої бантики?

Впали любисткові роси

В душу чуттів і романтики…

Дівчинко, де твої вірші,

Писані в снах, вечорами?

Вірю: то – спалахи віщі,

Літерки їх – поміж нами…

Дівчинко, де твої зорі

З-над українського неба?

В їхньому щирому хорі

Ти – найщемніша потреба…

Дівчинко, стоптано роси,

Збито в ярах черевички…

В тайнощах – цвіт і покоси,

Зайчик втіка з рукавички…

20.07.2014р.,

м. Січеслав.

                     * * *

…Іду житами, як життям,

Іду – житами…

Звільнившися з лабет знетям,

П’ю світ вустами…

Мене ти в силі зрозуміть,

Моя печальна?

Любисток – в косах, що як мідь…

Ця ніч – вінчальна…

Іду житами… Чи дійду

До розуміння?

…Душа – колядник на льоду – 

Не храм з каміння…

22.07.2014р.

                    * * *

…Країна – втрача свідомість,

Країна – втрача обличчя…

Не буде уже натомість

Ні місії, ні величчя…

Країна – стає ганьбою,

Країна – стає руїною…

Хто ладен стати до бою,

Щоб дихати Україною?

Озвіться, агов, герої!

Озвіться, агов, гетьмани!

…А ми – одягнемо строї

І підем – під барабани…

…Ті, хто дихали Леніним,

В закутні поховалися…

Їх змроки взялися інеєм:

Здуру перестаралися?..

…Країна – втрача кочерги,

Країна – вила втрачає…

…В безсмертя ідуть без черги,

Та хто таке помічає?..

04.07.2014р.,

м. Січеслав.

                 * * *

...Людина живе в пробірці,

Що там в неї на бірці?

Замість імені – номерок:

Знетями тонкий урок?

Людина живе в пробірці,

Мовби в скляній комірці…

Все в неї під рукою,

Лиха їй – ніц не скою…

Людина живе в пробірці,

Аскет в суспільній розбірці:

Яблуками смакує,

З філософеми кепкує…

Що їй до всього світу,

Що позбувся привіту?

Людина живе під склом,

В правиці у неї лом…

Людина скло не подужа:

Свідомо а чи недужа?..

29.04.2014р.

                      * * *

…Мандрую в соняхи з печалі,

А узбіч яру – явори…

Втомились і булані, й чалі

Неперебутньої пори…

Їм би чи паші, чи водиці,

А ліпше – і того, й того…

Попід горою молодиці

Чекають в сутінках свого,

Того, хто на всі сни єдиний,

Несхмарений і – молодий…

Без нього і портрет родинний

Спотворений і геть рудий…

Мандрую в соняхи з любові

У сонячну далечину…

Відгукуюсь на голос крові – 

Крізь час і тиху сяйвину…

А на душі – полин і зорі,

А на душі – ламкі жалі:

Такі усміхнено-прозорі,

Як дід і підліток в брилі…

08.03.2014р.