ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської літературної премії

 імені Володимира Свідзінського (2014)

З книжки „ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР“

                    ВІТЧИЗНА – 

         НА ЛЕЗАХ СВІТАННЯ

        Балада волинських лісів

…Чекісти в бандерівських строях

Сьогодні в нас ходять в героях…

Їх діти і штивні онуки – 

Охранки набрід без принуки…

Час тихо просіявсь крізь пальці,

Тепер у нас – інші зухвальці…

Та гасла їх надто подібні

На тих, хто вбивать такі здібні…

Чекісти в бандерівських строях

Спились давно при гемороях…

Сьогодні їх скромні могили – 

В ошатті троянд і … бугúли…

Якщо ницим ґлузд не продався,

То чом так банально піддався?

За крок до нового пришестя

В собі толерує безчестя…

Нащадки в чекістівських строях

Бандеру не числять в героях…

А істина? Що з нею буде,

Як бункер – героїв забуде?

Що скажуть звитяжці Волині,

Закопані зайдами в глині?

Чи ходить пан сич в сни пернаті,

Де – звірства чекістської знаті?

…Питання. Питання. Питання.

Вітчизна – на лезах світання…

04.09.2011р.

                           БАЛАДА

        МАКОЦВІТНОЇ НІЖНОСТІ

                             …абсолютна досконалість квітки…

                                                           Ірина Шувалова

…Ця абсолютна викінченість квітки

Прийшла на берег ніжності нізвідки?..

О ні, так не годиться говорить

Про суть, яку дано боготворить…

Господь її приніс в наш світ з плантацій,

Аби краса без зайвих лементацій

В нас прижилась, вкорінившись в ґрунти,

В ім’я довершеності й чистоти…

Тепер всякчас, хто з нею справу має,

Чарується, мов серденько виймає

З грудей, поранених осколком бомби,

Що ворог кидав був на катакомби…

Гриміли вибухи, життя конало в муках,

Смерть озивалася в скажених зойках-звуках,

Вбиваючи людей і під землею,

Аби хрести заповнили алею,

А біля кожного, в накрапах крові,

Пелюсточки горіли пурпурові…

Все, що боліло їм, пішло в свідомість,

Щоб мужність подолала невідомість…

Ця абсолютна досконалість цвіту

Дарована для видужання світу – 

Аби ні війн, ні безнадій, ні болю,

Лиш ніжність макоцвітна по всім полю…

30.09.2011р.

    БАЛАДА НЕСІДЛАНИХ КОНЕЙ

                                                                    Богдані

…Несідлані коні стоять під вікном,

Несідлані коні гребуть копитами…

Циганське хлоп’я, мов полив’яний гном,

Пряде косим оком на їхні тамтами…

Йому б хоч одненьку з семи кобилиць,

Хоча б того огира, з котрим – лошатко…

І мав би свій дотик до тих небилиць,

В яких в обертанні – щемке коліщатко…

Несідлані коні зведе конокрад,

По першому свисту, по першому рясту…

Завадить не стануть ні дощ, ані град,

Ні скло, що півколом посипано рясно…

Це станеться тихо вночі, на зорі,

Коли будуть спати сичі і лелеки…

Комусь допоможуть круті упирі

Чи продані в блазні дуби і смереки?..

Вони не заступлять шляхи скакунам,

А тихо стоятимуть без остороги  – 

Їм велено спати, як в стайні синам,

Що збочили тричі з святої дороги…

19.08.2011р.

              ДІТИ КАҐЕБАЙТУ

                  Вірш з безсоння

…Діти каґебайту вже дорослі,

Виросли, пішли поміж людей…

Є плечисті, щуплі, в міру рослі,

Є такі, як Моцарт Амадей…

Їх батьки та нені – невідомі,

„Спрацювали“ – й з мороком злились…

Де шукать: в Гоморрі чи в Содомі?

Таємницю стереже зла рись…

А коли й вона почине в Бозі,

Рисенятам велено будé,

Аби ні в балеті, ні в острозі

Їх слідочків не знайшли ніде…

Діти каґебайту? Що за казка?

Діти каґебайту? Що за бред?

Батько їхній чи не Ян Прохазка?

Неня – не в РАТАУ головред?

Море – запитáнь, а толку мало,

Море – запитáнь, а бути як?

Що ти чула про таких, Юрмáло?

Ти їх бачив, згорблений маяк?

Нетипова казка, небувала,

Всі її секрети – в туманí…

Сейфи – в норах шурфа чи завала,

Ключ – у щуки, що на самім дні

В озері, у річці, в океані,

В морі, що на карті, ось воно…

Шифр – в судьбі Кареніної Ані,

Штори – занавішують вікно…

Шкло у шибах темне, бронебійне,

Снайперській сназі не по зубах…

Вірш з безсоння? То візьміть снодійне,

Може, допоможуть Моцарт, Бах?

Про дітей такий кошмар писати,

Хто вас зрозуміє? Хто збагне?

…КҐБ в мусони чи в пасати

На таке – і оком не змигне…

Сатанинське – завше таємниця?

А проте, в усьому є кінець…

…Море, з часом, стихне, вгомониться,

Щука з раком піде під вінець…

11.08.2011р.

                      ВІРШ І СВОБОДА

…І що таке вірш і свобода насправді,

Як у милій Вітчизні не моляться правді?

Сокровенність запитання нудиться світом,

Начинивши класичність рядків динамітом…

Небезпечно стає і трудитись, і жити,

Навіть з кавою м’ятну цукерку спожити…

Так воно є насправді чи лише здається?

Серце, зрадивши бруствер, догідливо б’ється…

Його чують-не чують, його обминають,

А при стрічі, потиснувши руку, не взнають…

Це – покара за зраду, за малодушність,

Що, зітерши обличчя, збезчестила слушність…

Хтось поправить: не слушність, колего, – доречність…

І матиме рацію…

Тисну руку вам, Вроджена Незаперечність,

Вітання моє з даху вірша Ґорацію…

Цікаво, що мовив би він, усміхнувшись наразі:

Шануймося друзі, чи – братаймося, вразі?..

20.10.2011р.

                             БАЛАДА 

         КРАМОЛЬНИХ СЕНТЕНЦІЙ

                                    Круглобокий карбонарій

                                    Семиструнне щось чита.

                                                          П. Вольвач

…Семиструнне? Золоторунне?

Що він в біса чита?

В міру – чесне, в міру – відлунне

Хмарить судьбі вуста…

Ні докопатись, ані доскочить,

З кадуба не надпить…

Душу не надто, áле ж лоскочить – 

Навіть, як тота спить…

Що за незвичний в часі сценарій

Виснував нам павук?..

Дейкають: в Київ прибивсь карбонарій,

То – з його дудки згук…

Ходить за плугом – мов посіває,

В душах корчує брук…

Бога племінником прозиває,

Має стонадцять рук…

З ріллей прибув чи явився з глини,

З ліжників трьох кобіт,

П’яти задравши за часоплини,

Той, що не мав чобіт?..

24.09.2011р.

              БАЛАДА МІЧЕНИХ КАРТ

                                    Кивай чи смійсь у блідості зими.

                                                                       П. Вольвач

...Кивай і смійсь, а блідості зими

Тобі і в мештах зваг не перейти,

Хоч ти і твердиш: хто, якщо не ми

Притомний Книгу Долі віднайти?!

Ну, віднайти – ще так... А прочитать?

А корінцем щоб долю задобрить?

Хай навіть будеш ти із татей тать, –

Не погасити те, що не горить...

Кивай і смійсь... О так – кивай і смійсь,

А що тобі лишається? А що?

Хоч з вічністю сім раз порозумійсь,

Для наших днів ти – формений ніщо...

Звучить – як вирок... А проте, проте,

Ще мав буть шанс... Так! Мав би бути шанс...

А він – за просто так не відцвіте,

Якщо вже сів за клятий преферанс...

22.09.2011р.

                   ВІТЕР 

   З МЕРТВИХ ВІТЧИЗН

                       …Нижче за течією

                      Теж немає вітчизн…

                                     П. Вольвач

…За течією Прип’яті – 

Жодної із вітчизн…

Де вони в біса прип’яті

В сивий час мертвичизн?

Де їх могили мріють,

У якій стороні?

Чим там хорти хворіють

В злих ворохоб на дні?

Чом про людей не мовлю?

А нащо світу мерці?

Ліпше вже обезсловлю

З мороку манівці…

За течією нижче – 

Теж нікого ніде…

Вітер, хіба що, свище,

В бовдурі зле гуде…

Хати – давно не хати,

Труни – глухі й німі…

Що в них псам колихати?

Свічка гасне в пітьмі…

За течією Прип’яті – 

Жодної з Україн…

…Всі протиборства прип’яті:

Морок в снах Чураївн…

29.09.2011р.

                 ВІТРИ НАД СМЕРЕКАМИ

                   Балада серпневого цвіту

…Маріє Григорівно, серпень у Києві – літо

Вповні, як говорено в сивому слові раніш…

Чи ти впізнаєш нашу казку, зухвала трембіто?

Вона урочистіш минулої і – осяйніш…

Маріє Григорівно, серпень серпами зі сховку

Дзвенить, пальчик лезом задівши ледь-ледь…

Діди, що з балади, розкурюють пізню махорку,

Дим кільцями в’ється , сюжети його не прогледь…

Пора – неземна, хоч землею йдемо, полинами,

Пора – світанкова, калинонька в срібній росі…

І небо, і жайвір, і пісня вітрилом – над нами,

Ще є забаганка віддатись цій щирій красі?

Маріє Григорівно, скоро зберуться лелеки

У щемний свій вирій, та це – не біда, не біда…

Хто вміє у віршах медами виповнювать глеки,

У того і нині душа молода-молода…

Хмарини за літом за бабиним скоро затужать,

А стрівши його, згіркнуть – наче лихі полини…

Вітрам над смереками пісню єднань не подужать,

Хіба що додать в шал кульбабових снів сивини…

07.08.2011р.

            ВИСТАВА ЛІСУ

        Балада ягід та грибів

                                                      Аліні

…До біса ягід і грибів,

І все це – бісу?..

Випереджаючи бабів,

Іди до лісу…

Вовків не бійсь, не кривдь дуби,

Забудь авізу…

Столітній бук – на поруби?

Ану їх к бісу!

Грибів, кисличок і ягíд

Не відцурайся…

Потрібен, кажеш, творчий гід?

Тоді збирайся!..

Я покажу не лише ліс,

А сущий праліс,

В якому владарює лис

І навіть править…

Не бійся ніженьки в росі

Занапастити:

На часі – відданій красі

Буть, не лестúти…

Повір у те, що я сказав,

Як янгол – в Бога…

Ліс – лише раз іхтіозавр,

Ось так, небого…

Якого біса ти мовчиш – 

Не зрозуміти…

Я – бачу, а чи ти бачúш?

То – лиш терміти…

До біса неба і – краси,

І трав – до біса…

…Звучать пташині голоси,

На цім – завіса…

22.08.2011р.

     ДЕЩО ЗАПІЗНІЛА ПРОПОЗИЦІЯ

                                                                          Друзям

…Поїхали на три дні на Оріль

Човном з мотором чи човном на веслах…

У холодильнику – курчата-ґріль,

Горілка з перцем: смачно, хмільно, весело…

Поїхали на три дні на Оріль,

Мить щастя зафіксує кінокамера…

І місяць, наче сріберна таріль,

Всміхнеться з неба, мов леґенда Хаммера…

Поїхали на три дні на Оріль,

На збори – три години й три хвилини…

Поставимо намет край чорних ріль,

Або в околах видобутку глини…

А ліпше – там, де сонячний пісок,

Де вечорів блакитна прохолода,

Де перепілка лудить голосок – 

У цьому вже неспита насолода…

Поїхали на три дні на красу,

На ранок в ружах, на бенкети сонця…

Перейдем вбрід калинову росу,

Торкаючись душею листя й ґронця…

Ніщо нам не завадить в почуттях,

Ніхто нам не посміє це зробити…

Ріка, мов піднебесний срібний птах,

Нарéчена несуєтність різьбити…

Поїхали на три дні, Боже збав

Узять з собою міні-телевізор…

Дозвілля ґарантує сто забав,

На зв’язаних з мороками авізо…

10.08.2011р.