Костенко Геннадій (Юрій Ош) 

      ПИКА

Дивлюсь на пику за вікном

на величезному бігборді.

Ну так і вабить кулаком

ту пику врізати по морді.

Вона стирчить, як маніяк,

що навкруги шукає зиску,

і, не ховаючись ніяк,

на мене зиркає з презирством.

Мов остогидлий монумент,

кляну бігборд, рекламу кляту… 

Мені здається в цей момент,

що пика лізе. Лізе в хату!

    ПОТВОРИ

Дивлюсь, дивлюсь… які потвори,

немов з чортячої нори

учора вилізли нагору,

у Прези пнуться, як щури.

Так гучно клацають зубами,

аж люди здригують умить.

Та найгостріший зуб у дами,

що закосичена людьми.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І раптом думка появилась,

я нашорошую свій слух:

а що якби узяти вила

й прогнати з дому цих папуг?

     БУЗА

Є люди, яких треба

завжди з великої писать,

на них земля і небо

зляглися, мов на сіножать.

Але їх дуже мало,

а решта – чурбаки,

жують хлібець і сало

і чинять Богу навпаки.

Від цього в нашім домі

життя нагадує бузу:

країну, наче в комі,

в реанімацію везуть…