Ірина

ЮРЧУК

КОЛИСЬ

Колись на пагорбі пам'яті виросте вишнє деревце,
колись захлинеться плач серед гомону птичого,
колись останній солдат з цієї війни повернеться,
до неньки, доньки, господнього, звичного,
і зрозуміє людство, наскільки слизька поверхня ця -
земної кулі у колі прицілу оптичного...

І стане так тихо, аж чудно,
Й так моторошно, що чутно:
плачуть знов янголи над безоднєю
про те, як криваво
сплачено
за право
волю вважати природною...

2019

_______________

© Ирина Юрчук