Пам'ять

Повоєнна  ялинка

Хвойний запах у класі…

І з вати сніжинки...

Як живу її  бачу —

Шкільну повоєнну ялинку!

Ланцюжки. Ліхтарі.

Та ж вбрання — то рожеве,

То синє…

Скільки ж треба для щастя

Маленькій людині?!

Світ казковий, де вірші

І танці на втіху.

А дорослі втішалися

Від нашого сміху.

Найсолодші цукерки

Дід Мороз дав 

За віршик мені.

До грудей їх притис.

Та й побіг до матусі.

«Солодкого досить, —

Кажу їй, —

Смакуй же солодкого ти!»

Всміхнулась крізь сльози:

«Завіяло, синку, снігом  дорогу.

І татко із фронту

Не встиг на ялинку прийти!»

      Дмитро Танський