Костенко Геннадій (Юрій Ош) (1947-2021)

Люди, звісно, як завжди, не вічні

і не знають у дні новорічні,

що чекає на них навіть нині,

не в майбутній задимленій днині.

В круторогому наче тумані,

живемо ми щоденно в обмані,

більше нас знає яблуні гілка

чи годинника збуджена стрілка.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Та у дні чарівні новорічні

все ж плекаємо мрії одвічні…

Не набити щоб ще одну гулю,

у кишені тримаємо дулю.

           Стрелка

Тревожно стрелка на часах

дрожит как будто лист осины.

Пронзил, наверно, стрелку страх,

поскольку путь её единый.

Назад, ни в сторону – никак,

вперёд – одно лишь направленье,

и день, и ночь идти вот так,

и в этом смысл её движенья.

А страх развеется в пути,

хоть путь и будет своенравный,

и надо ей вперёд идти,

   покуда механизм исправный.