Ольга
МУСІЄНКО
  

КОБЗАРЕВІ
  
Пам’ять має свою глибину,
Вона вічна в скарбниці народу.
Осягнувши віків сивину,
Ми свого не цураємось роду.

Ми до тебе, Тарасе, прийдем
На Чернечу, звеличену гору,
І себе у собі віднайдем,
Перейнявши твою непокору.

Твої вірші – то сповідь тяжка,
В них любов і прокляття до болю.
В них – бунтарська народна душа,
Та, що прагнула кращої долі.

Лихоліття минули сумні...
Ми,Тарасе, пройшли крізь століття.
Але знову зіткнулись в борні,
З підлих душ вимітаючи сміття.

Відпалала Вкраїна в огні,
Біль пекучий ховаючи в грудях,
Сповістивши усім на землі,
Що ми хочемо жити, як люди.

Від нестерпних страждаючи ран,
Голосили жінки за синами,
А живі прибирали Майдан,
На якому бісився лукавий...

Ми до тебе, Кобзарю, прийшли.
Вже епоха на зламі крутому.
Крізь затерплі од болю сніги
Ти вертаєш до рідного дому!

Людмила
ДОБРОВОЛЬСЬКА
  

ІДЕМО ДО ТАРАСА
  
Привітно зустрічає нас Тарас.
До нього йдем із радістю, з бідою.
Він вміє говорить з будь-ким із нас:
З дитям, із мужем, воїном, вдовою.

Знайде для кожного свої слова,
Порадить, як по правді в світі жити.
І у душі надія ожива,
А серце прагне мріяти й творити.

В спокійний час, у мирні, тихі дні
Тарас великий – лірик незрівнянний.
Його пейзажі світлі, чарівні
Заводять читача в світи незнані.

Коли ж на нас напали (чує він!)
І йде страшна кровопролитна битва, –
Його слова звучать, як грізний дзвін,
Розходяться заклично, громовито.

У кожнім творі – Всесвіту безмір,
У кожнім слові – серце чуйне, щире.
Кобзар для нас – не ідол, не кумир,
Він – сонце правди і провісник миру.

Він – символ незалежного життя,
Він – нації надія і окраса,
Він – наша совість, наше майбуття.
Рівняємось на віщого Тараса!

Костянтин
ВАСИЛЬЧЕНКО
  

ПОЧУЙТЕ!
  
Почуйте, як Тарас волає з домовини
До тих, що занедбали Україну
Та розрубали неньку на шматки!
Поки не пiзно, люди, схаменiться,
Не дайте ворогу думками пiдкориться,
Бо проклянуть вас дiти та батьки.
У єдностi народу вiчна сила
Змiцнити знов обвислiї вiтрила
Та знищити пiдступних пацюкiв
На жовтiм полi пiд блакитним небом -
Адже нам долi iншої не треба,
Нiж зберегти Вкраїну для синiв.

Любов
ШЕМЧУК
  

УКРАЇНА НЕ ЗГИНЕ!
  
Славне місто Ромен, величава Сулла
І розквітлі у скверах каштани.
Тут Шевченко ходив, його слава жива,
Його думи живуть поміж нами.

Встань, Тарасе, поглянь, як без тебе живее
Рідна ненька – твоя Україна.
Її діти стоять під прицільним вогнем
Та кричать: «Україна не згине!»

Подивись навкруги, як зоріють жита,
Як до сонечка сонях сміється.
Та вже люди не ті й Україна не та,
Хоча кров за свободу ще ллється.

Де твої нам, Тарасе, шукати сліди?
Над тобою століття минули.
Та, щоб праведно жить, не накоїть біди,
Треба всім шанувати минуле.

Ми сьогодні Шевченкові клятву даєм,
Хай вона крізь століття долине:
Де стоїть вірний син під прицільним вогнем –
Україна ніколи не згине!

Михайло
ЛЄЦКІН
  

ТАРАСОВА МОВА
 (сонет)

Тарасова мова струною бринить.
Її не могли заглушити ніколи,
Хоч пнулись петро, олександри й миколи
Її нескоренну ходу зупинить.

Тарасова мова – вікú, а не мить;
Це вільний народ, академії, й школи,
І красне письменство і тут, і навколо,
З яким умирали, щоб в вічності жить.

Тарасова мова – наснага назавше,
Яку вже не зрадиш, хоч трохи пізнавши;
Це мỳзика з мỳзик, прикраса з прикрас.

Відроджена знов в європейському колі,
Вона заслужила щасливої долі.
Бо з нею майбутнє. Бо з нею Тарас.

Ольга
ВОРОБЙОВА
 

ВЕЛИКИЙ КОБЗАР
 
Величний Шевченко у бронзі застиг,
Вдивляючись в рідні простори ланів.
Багато в житті подолати не встиг,
Та погляд спинився у часі років.

Шляхами тернистими доля вела,
Та страдницький біль не здолав Кобзаря.
Недоля сльозою у Лету стекла –
Чернечу гору зігріває зоря.

Змивають дощі з обеліску сльоту,
Й здається, Тарас відкриває вуста
І істину мовить просту та святу:
«Як тяжко нести наодинці хреста.

Невигойна рана ще й досі болить,
І серце моє розтинає журба.
Душа і палає, і гірко щемить,
Та врешті скінчилась тяжка боротьба».

А в небі летять молоді журавлі,
І крила розрізують потемків ніч.
Вдивляючись в барви своєї землі,
Роздмухують вогник шевченківських свіч.

___________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»

https://www.facebook.com/groups/230612820680485/