Україно, рідна моя мати,
Слів бракує, біль уже тупий,
Щоб тобі найпотаємніше сказати
Про любов свою, ненависть
і про гнів.

Б’ються все сини твої чубаті,
Коники замінюють коней.
Замість ворога панове депутати
На майдан зіштовхують людей.

Ну а ті осліпли і оглухли,
Стали схожі на німих мерців.
Депутатські морди аж опухли
В битві за посади і стільці.

Озирніться, може, ще не пізно:
На полях Вкраїни в синій млі
Соняхи довірливі голівки
Хилять все ж до рідної землі.

Тут, в природі, в ній немає злості,
Скільки ще залишилось добра.
На долоню голову поклавши,
Спів пташини прослуховує гора.

Над землею, на хресті розп’ятій,
Низько пролітають журавлі.
Ящірок визбирують хлоп’ята
В соковитій і хрумкій траві.

А панове депутати б’ються,
Аж чуби летять, мокріє лоб.
А якщо ще діти схаменуться?
А якщо отямляться? Якщо…
02.05.2011