Валентин Седень
ПРИЛІТАЙТЕ, ЛЕЛЕКИ

Прилітайте лелеки, у наше село
І на крилах несіть нам пісні колискові.
Це його майбуття і надія життя,
І дарунки на щастя чудові.
*
Нехай квітне, росте материнська любов
І срібляться покоси духмяні,
А в дитячих очах проростає краса
І частіше звучить слово „мама”.
*
Прилітайте, лелеки, у наше село
Так мажорно звучать тут пісні солов’їні,
Тут повсюди живе незбагненна краса,
Пам’ять серця – дитинства перлина.
*
У зелених гаях, в золотистих хлібах
Слава пращурів наших гуляє,
Іще з давних-давен чудо-пісня лилась,
А тепер лиш журба виглядає.
*
Прилітайте, лелеки, у наше село –
Воно радісно вам посміхнеться.
Хай дзвенить і співа на покосах коса –
Разом з вами майбутнє вернеться.
***********************************************
КОЛИСКОВА

Колисає мати сина,
Співа колискову:
„Люби, сину, Україну,
Люби рідну мову.
Люби пісні солов’їні,
Що звучать весною,
Синє небо журавлине,
Туман над рікою.
Люби, сину, її славу,
Що гримить віками,
Завойовану в боях
Славними синами.
Не цурайся ти ніколи
Батьківської хати,
Де до серця пригортала
Тебе рідна мати.
І примножуй славу неньки
І не дай зганьбити,
А інакше доведеться
В чужім ярмі жити.
Тоді й сонце не зігріє
У рідному краї.
Нехай серце твоє, сину,
Любов’ю палає”.
*********************************************
МІСЯЧНА ЕЛЕГІЯ

Краєм ока визирає
Місяць з-під хмарини,
І звертається в задумі
Він до України:
*
„Славні, – каже, твої люди
Гарні й роботящі,
Але доля їх карає
Ніхто не зна за що?
*
І летиш ти, ненько рідна,
В прірву головою,
І дітей своїх рідненьких
Тягнеш за собою.
*
Мабуть, діти твої, мати,
Не цього чекали,
Бо апостоли нового
Їм рай обіцяли.
*
В одних рай – вже в долонях,
Ще більше благають.
Інші ходять навкруг прірви –
В пекло заглядають.
*
Ой нелегко твоїм людям,
Але треба жити.
Щоб пшениця колосилась,
Щоб родились діти...”
*
Гарно серцю милуватись,
Як цвіте калина.
Не розквітне щастям хата,
Де не чуть дитини.
Зажурився гірко місяць,
Став тяжко зітхати,
Побажав усім нам щастя,
І... сховавсь за хмари спати.
*
„Славні, – каже, твої люди
Гарні й роботящі,
Але доля їх карає
Ніхто не зна за що?
*
І летиш ти, ненько рідна,
В прірву головою,
І дітей своїх рідненьких
Тягнеш за собою.
*
Мабуть, діти твої, мати,
Не цього чекали,
Бо апостоли нового
Їм рай обіцяли.
*
В одних рай – вже в долонях,
Ще більше благають.
Інші ходять навкруг прірви –
В пекло заглядають.
*
Ой нелегко твоїм людям,
Але треба жити.
Щоб пшениця колосилась,
Щоб родились діти...”
*
Гарно серцю милуватись,
Як цвіте калина.
Не розквітне щастям хата,
Де не чуть дитини.
*
Зажурився гірко місяць,
Став тяжко зітхати,
Побажав усім нам щастя,
І... сховавсь за хмари спати.

НЕ СУМУЙ ТИ ЧЕРВОНА КАЛИНА

ЇЇ очі, мов темнії ночі
В них сховалась душі таїна
Вона щастя жіночого хоче
Але знов запалала війна.
*
Юна, ніжна, у білім халаті
І рятує солдатське життя
Воркує над ними, як мати
Гріє душі і гріє серця.
*
Медсестра, люба- мила дівчина,
Разом з милим пішла ти на бій
Бо заплакала ненька Вкраїна
На шматки її рве ворог злий.
*
Не сумуй ти, червона калина,
І не плач біля хати верба
Повернеться живою дівчина,
Нехай згине нікчемна журба.
*
Славна ненька завжди діточками
Дух козацький у душах живе
Заростуть вороги полинами
Україна ніколи не вмре!

В.Седень, Тальное, 25.11.2014
*****************************************