Михайло
ЛЄЦКІН
 

УКРАЇНА
 
Про неї марили століття
Нащадки київських князів.
За неї в бій рушали миттю
Полки звитяжних козаків.

Вона – від Сяну і до Дону –
З імперських вирвалась лещат
Й незрушно ствердила кордони,
А в цих кордонах – власний лад.

В національній вишиванці
Між мальовничих світлих хат
Скріпили міць її обранці –
Поет, оратай і солдат.

І, загартована Тарасом
Та Лесі полумˈям святим,
Вона крокує врівень з часом
І пульс наповнює свій ним.

Її характер будівничий
Дає наснагу їй і хист
Дивитись труднощам у вічі,
Знаходить в їх доланні зміст.

Її палаци, храми й вежі
Давно вже знані у світах,
І був в космічному безмежжі
Її жовто-блакитний стяг.

І йде в майбутнє Україна,
Людьми та справами рясна,
Єдина й праведна родина,
Життя надія і весна!

Їй небом визначена доля,
Їй Богом вказані стежки:
Народу щастя, горда воля
Й лани пшеничні навіки.

Їй праця не чужа, і диво
Із рук її виходить в світ,
І йде не похапцем – красиво
До ще не бачених орбіт.

Звіряю з нею кожну дію,
Рівняю з нею кожен крок –
І тільки в ній я жити мрію
Відміряний для мене строк!

__________________
 © Михайло Лєцкін