Ірина
ЖУРАВЕЛЬ


ДО ЛЕСІ УКРАЇНКИ
 
О, слово, у тобі я розчинюся
І буду жить не рік, не два, не три,
Бо звуком найсвятішого торкнуся,
Десь там у тиші будем я і ти...

Я, мов весна, в тобі будити буду
Дух український, пам'ять і любов.
Я – Одержима, Мавка, Я – Касандра,
З надією, що буду жити знов...

Бо «в серці маю те, що не вмирає»
І кожен з вас несе цей дар в собі,
Любов, як істина, ніколи не минає...
В своїх поезіях несу її тобі...

Я – Українка, донька Прометея.
Нехай вогонь моїх палких пісень
В тобі запалить музику Орфея
І подарує світу новий день.



Ольга 
ВОРОБЙОВА
 

ПОСВЯТА ЛЕСІ УКРАЇНЦІ
 
«Ломикаменем» звали тебе
За окрилену душу в терпінні,
Так як ти на щадила себе –
Едельвейсом тремтіла в цвітінні.

Бо хвороба, мов п’явка, впилась,
Забираючи сили, надії,
Але ти, попри все, не здалась –
Крокувала до звершень, до мрії.

Після себе залишила слід,
Оспівавши у творах країну,
Пронесла одержимості плід,
Бо любила святу Україну.

Самоцвітом яскравим гориш
На теренах нелегкої долі,
У народних мотивах яриш
І торуєш стежини до волі.
 

___________________________________________________________________
© Міжнародна поетична група «Новий КОВЧЕГ»
 https://www.facebook.com/groups/230612820680485/