Людмила
НЕКРАСОВСКАЯ
 
* * *

А знаешь, дружище,
              мне стало воистину жаль
Уставшую осень.
              И я её не подгоняю.
Она старой лошадью
              медленно тащится вдаль,
Своё нежеланье скакать
              на показ выставляя.

Когда б ты нас видел,
              сказал бы, что мы с ней – родня,
Мы – рыжие клячи,
              которым галоп не по лéтам.
И если бы жизнь
              каждый день не стегала меня,
То я бы давно
              не держала свой хвост пистолетом.

Да только судьба,
              наш возничий, куда-то спешит
И злится, что мы
              столь медлительны и бестолковы,
И скорости жаждет,
              но осень, похоже, блажит,
И еле идёт,
              золотые теряя подковы.


Ольга
МУСІЄНКО
 
* * *

Рідна хата. Квітів повний двір.
Пишні айстри, дощиком умиті...
Колихає пам'ять до цих пір
Чарівні мого дитинства миті.

Осінь. Пряні запахи землі.
Вечоріє. Сонце в димці тане.
Скоро-скоро в сизуватій млі
За крайнебо диск туманний кане.

Посвіжіли фарби, зайнялись
У блідому, матовому світлі.
Айстри синім пломенем зайшлись,
Чорнобривці огненним розквітли.

Пахло небом, пахло медом з груш...
А рука тягнулася до квітки.
– Не зривай цю квіточку, не руш, –
Промовляла бабця біля хвіртки.

– Хай цвітуть, дитино, у дворі.
Вони зорям світять в тихі ночі...
Я тепер вже в бабчиній порі...
Кожен бачить світ крізь власні очі.


Михайло
ЛЄЦКІН
 
* * *

         Как о цветке неповторимом.
                                    Сергей Есенин

О, як казково нам удвох
Не помічати подих часу!
І нас благословляє Бог
І розтина над нами рясу.

А час летить… І от уже
Я перед Космосом і Богом.
Я чую вирок – за порогом,
Де Янгол спокій стереже.

Бо все минає. Й це мине.
І, з іншим в пристраснім розмаї,
Згадаєш раптом ти мене –
Мене, якого вже немає.


Сергей
ДУНЕВ
 
* * *

                                    Катерине
 
Пора октябрьская чревата
Простудой, насморком, хандрой...
Природа в том не виновата –
Во всём виновны мы порой.

Уже в таких летах, что надо
Беречься, что ни говори,
Иначе лёгкая прохлада
С тобой такое сотворит...

А впрочем, милая, не стоит
Особо кутаться, – тебя
Моя любовь всегда укроет,
Согреет в пору октября.


Любов
ШЕМЧУК
 
Я ПРИШЛЮ ТОБІ ДОЩ…
 
Я пришлю тобі дощ,
             коли буде в душі, як в пустелі,
Із краплинок його
             я намисто тобі нанижу…
Пелюстками троянд
             розстелю я любов на постелі,
І на вушко тобі
             про минуле своє розкажу.

Я пришлю тобі дощ –
             мого неба цілющий дарунок,
Хай торкнеться щоки,
             де я маю тебе цілувать…
І у краплях дощу
             ти відчуєш п’янкий його трунок,
Ніби грань кришталю,
             чисті роси в очах заблищать.

Я пришлю тобі дощ,
             хай торкнеться твого він порогу,
Позмиває в дворі
             ті сліди, що до мене були…
Кришталевим дощем
             небо зросить життєву дорогу
І осяє той шлях,
             що удвох ми іще не пройшли.

Я пришлю тобі дощ...


Людмила
ДОБРОВОЛЬСЬКА

ЛІС ПІСЛЯ ДОЩУ
 
Стоять велично, вкутані туманом,
Серед струнких беріз старі дуби.
Після дощу, пролитого ще зрана,
Крізь трави пробиваються гриби.

П’янким озоном вже запахло в лісі,
З осики листя різко вітер змів,
Мереживо поміж гіллям розвісив
Павук, що так дбайливо його сплів…

Заплуталась у ньому комашина,
Ліс додивляється осінні сни,
А біла на осонні конюшина
Розквітла всім на диво восени…


Галина
МАЙОРОВА

ОСЕННЕЕ ТАНГО
 
Сорвался жёлтый лист с задумчивого клёна,
И в солнечном луче он медленно кружит.
Но вот ему вослед с берёзки несмышлёной,
Похоже, чуть дыша, ещё один спешит.

Им кажется, что их никто не замечает,
Что беды и печаль умчались далеко.
И потому они, краснея и смущаясь,
В мелодии своей кружатся так легко.

А я смотрю на них, и грусть в душе трепещет,
И не даёт, как боль, покоя мне она.
Хочу понять, зачем в них музыка так плещет,
Ведь впереди зима, а вовсе не весна.

Быть может, как всегда, здесь просто всё и ясно,
И так вот и должно на самом деле быть:
Чтоб и в конце пути осталась жизнь прекрасной,
Мелодию любви в ней нужно сохранить.

 

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/