*. *. *
Коли метіль женуть у даль дощі,
В мій край весна вертається з лелеками..
А рід в занепад йде уже тоді,
Коли близькі становляться далекими.
* *. *
Обгрунтоване власне пробачення
Принизить мене безсиле.
Його безперечне значення -
Додать власній гідності сили.
*. *. *
Живе кожна істина завжди одна,
Шукать її - зайвий то клопіт...
Захочете знать: що насправді " війна" -
Спитайте у тих, хто в окопі.
*. *. *
"Коханню всі віки покірні".
Наскільки ствердження це вірне -
Про всі віки не маю й гадки,
Як для дев'ятого десятку,
Воно, як кажуть, "у десятку".
РОЗПАЧ
Безжально час штовхає в спину,
Тож, шлях долаю без зупину.
Слідком настирно йдуть болячки,
Здоров'я топчуть вже й заначки.
А там, гляди, й роки - до стінки:
Мовляв, життю справляй поминки...
Та згинь весь розпач до пилинки -
На потім будуть хай обжинки:
Мене страчати не спіши ти,
Раз хочу, мушу - буду жити.
*. *. *
Вражає велич гір, безкрай лісів,
Зірок безлічність на безкрайнім небі...
І сумніватись в цьому нам не треба,
Бо бачать очевидність цю усі.
Одначе, зрозуміть не сили тих,
Народа велич міря хто наскоком:
Окинути її чи можна оком,
Коли вона в коріннях душ людських?..
У ЧЕРЗІ ЗА ЩАСТЯМ
У п'ятидесяти, ізмалку,
О, скільки недоспаних ранків,
Та ще й за любої погоди,
У черзі за щастям проводив.
Таких же як я - ой, багато
В тих чергах штовхались завзято,
А думка липуча давила:
Хоча би хватило, хоча би хватило.
Як сонячно очі сіяли
У всіх, кому щастя дісталось,
Над нами немов з'являлась німб...
Бо в щастя ім'я святе - Хліб.
*. *. *
Коли хтось із близьких в останню йде дорогу,
З собою, кажуть, не бере нічого.
Тоді чому з подією із тою
Душа хто залишивсь зіяє пустотою...
*. *. *
За війни ми платимо ціни найвищі:
Вони ж бо - не тільки окопи, руїни,
А ще і сирітства, і кров...кладовища...
Було споконвіку так... Так і донині.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.