Людмила
НЕКРАСОВСКАЯ
 
* * *

Был этот мир придуман мною. Точно.
В нём розовое утро зарождалось
И считывало новый день построчно
С экрана неба. А с души усталость
Стирало солнца мягкою тряпицей.
Мне в подлинность его хотелось верить,
В то, что склюют прожорливые птицы
Остатки звёзд, а ласковые звери
Придут ко мне. И я им дам напиться
Из озера лесного синей чаши
Хрустальной обжигающей водицы,
И наварю им кукурузной каши.
Начнёт деревьям ветер листья гладить,
Цветы и ярких бабочек разбудит.
И станут люди все друг с другом ладить
И строить мир, в котором зла не будет.


Михайло
ЛЄЦКІН
 
ТАК НЕПРОСТО…
 (сонет)

                   Хорошо умереть молодым…
                                         Микола Некрасов

Що є щасливе? Що є нещасливе?
Хай кожен сам замислиться над цим.
Здається, старість – краща перспектива,
Ніж відійти зі світу молодим.

В роботі бути вік свій без відриву?
Носити все життя приємний грим?
Чи краще мати совість незрадливу?
Замислюсь і не швидко відповім…

В житті ж доводилось ходити й криво
Й ховатися, коли тривожив грім.
Та все ж оралася життєва нива.
Все ж розум був сильнішим за екстрим!

І от переступив за дев’яносто.
Й живу… Все дуже просто…
                                      Й так непросто…


Людмила
СВИРСКАЯ
 
* * *

Я перестала успевать
Следить за собственным движеньем.
Я перестала называть
Свою победу – пораженьем.
Я перестала забегать
Вперёд, к развязке детектива.
Я прекратила намекать
И стала резкой и правдивой.

Весна, реви, лети, труби,
Вершись таинственным обрядом!
Я перестала ждать любви.
Люблю теперь того, кто рядом.
Я перестала заносить
Себя в бессчётные анналы.

Мне лишь осталось попросить
Молниеносного финала.


Сергей
ДУНЕВ

* * *

Нынче мир – что прокрустово ложе…
Вот в такие вступили года.
И Сегодня на Завтра похоже,
Переход Ничего в Никуда.

Есть вопросы, но нету ответов.
Не туннель, а сплошной лабиринт.
В тупике. Ни полосочки света.
О погибели всё говорит.

Как же так, ну скажите на милость,
В нашем веке случиться могло,
Чтоб в полушку Добро превратилось,
Ну а Зло так в цене возросло.

Нет ответа. Отсюда терзанье.
Боль и горечь мне не заглушить.
Лишь одно ощущаю желанье –
Чем могу, в мир Любовь возвратить.


Наталія
КУЗЬМІЧОВА
 
* * *

Ніколи часу нам не зупинити,
Все крутиться життєвий циферблат.
В моментах, мріях, в перехрестях дат
Все спішимо життя своє прожити.

Все біжимо кудись... У круговерті
Нам ніколи спинитись хоч на мить.
І ніколи, як зáвжди, оцінить
Все, що прислала доля нам в конверті.

А в ньому все – і радощі, й печалі,
І злети, і падіння, навіть смерть,
Чим наші дні наповнені ущерть,
Як вижити і як нам жити далі.

А ми все крутимо життя педалі
І тисне руль проблеми до грудей.
І щоб було не гірше, ніж в людей...
А мимо – і роки, і магістралі.

А серце терпне й скаржиться на втому
І вже душа болить й пече вогнем.
Та ми ніколи цього не збагнем:
Життя одне і ми лиш раз у ньому.