Людмила

НЕКРАСОВСКАЯ

ОТВАГА

Старость начинается в тот день, 

когда умирает отвага. 
                                            Андре Моруа

Дрожат колени? Почвы зыбки.
Одышка? Сердце не в порядке.
Замерзли руки? Это осень,
А ты перчатки позабыл.
Морщины? Следствие улыбки.
Спина? Отсутствие зарядки.
Зато твой дух амбициозен,
Неукротим любовный пыл.
Виски седые? Это модно.
Медлительность? Не лошадь в мыле.
Воспоминанья льнут к бумаге?
Бесценный опыт ей доверь.
Пусть зубы вставлены добротно,
И ты ещё кусаться в силе,
Но коль пришёл конец отваге,
То старость постучалась в дверь.

____________________

© Людмила Некрасовская

ВІДВАГА

Старість починається того дня, 

коли вмирає відвага.
                                        Андре Моруа

Тремтять коліна? Грунт мов вата.
Задишка? Серце не в порядку.
Померзли руки? Осінь, видно,
А ти гуляв без рукавиць.
Що, зморшки? Усміхавсь багато.
У спині штрика? Брак зарядки.
Натомість в тебе дух амбітний,
Любовний шал не втратив міць.
На скронях сивина? Це модно.
Повільність? Ти ж не кінь у милі.
Чи спогадів зродилась сага?
Її – не гайся – на папір.
І зуби вставлені добротно,
І ти кусатися ще в силі…
Якщо ж скінчилася відвага,
Це, друже, старість вже, повір.

_________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна