запах переждалих вишень
отерпає в теплій тиші
і простий спориш долішний
стежку випростав за пруг
на тій стежці сам на сам я
пломінкий вогонь згасання
стрів і ніби мить остання
кожна мить горить довкруг

і при тім вогні видніше
споришів вростання в тишу
і ламке жебрацтво вишень
все пекучіше болить –
з нерухомим ликом бранця
світ прозорістю убрався
лиш миттєві бджоли Брамса
зелень золото блакить