Загублена сопілка десь у гуцульській сумці;
народить з твоїх вуст ефірні звуки.
А в мене шум вокзальний зачеплений на думці…
У темпі кроки і сплелися руки.

Хитнулося на шиї намисто яснооке.
Ми на порозі в незнайомі далі.
Згадай, як засинали на вокзалі!
А зараз – кроки… Знов поспішні кроки!


* * *
Дрижала повітряна кулька червона
грайливо у юній шовковій руці.
Заряджений влучно, немов би протоном
захоплений настрій. Що буде в кінці? –
це зайве питання…
Барвиста говірка!
А глузд не вступає в верткий діалог.
- Ти – колір веселки! – відверто і дзвінко
лункий епілог…


* * *
Шаленого кохання запалена цигарка.
Ми десь зсередини. Невпинно горимо.
Десь серед тютюну. Нестерпно палко.

Ми згоримо за мізерні хвилини
в сплетінні рук і поглядів, і губ.
А зараз… Просто дим ефірний лине.

* * *
За кіску
різко
смикнула розлука
і літо з свіжим подихом торішнє…
Налились кров’ю стиглі чорні вишні.
Прощальні ноти… Ледь нервові звуки.
Не налаштована липнева скрипка,
смичок торкався ген до дивних далей…
Ми подив із очей садам віддали
за дарма;
гарно
повз шеренгу вишень – нитка.

* * *
Дорога – нитка. Заблукала. Та не жаль,
бо в’ється крізь оранжеву красу:
гарячі соняхи, мов мрійники, у даль
щасливо позирають.
І росу
останню жадно допивають…
Залюбки
впадуть прозорі краплі на листок –
здригнуться бурштинові пелюстки…
Хтось побудує райдужний місток,
яскраві мрійники вдивлятимуться в даль:
залишать дуги кольоровий слід.
Дорога – нитка. Заблукала. Та не жаль…
Оранжевим здається цілий світ.

* * *
Бузкових бульбашок мелодія пливла.
Вона відносилась у нескінченність з вітром.
Флакончик щастя мильного.
Учора я була
смішною мрійницею! І тендітні віти
не втримали моїх крилатих мрій…
Зникав кришталь у крижаних бурульках…
Тонула вулиця в барвистих бульках,
відносив вітер їх відрадний рій.
Бузкових бульбашок мелодія пливла,
весну стрічала десь за небокраєм.
Я бульбашки зі сміхом відпускаю…
Смішною мрійницею вчора я була!

* * *
Всміхалась сонно вулиця широка – Надбережна;
ліниво дім сімнадцятий зівав.
Прощались зорі. Перехожий обережно,
можливо, ненароком злякав ґав.
Він, мов мазок на фоні дивного пейзажу –
раптовий, випадковий…
Тайкома…
І навіть ранок барви в подиві не зважив:
сумної – чорної – нема.

* * *
Шеренга ліхтарів вздовж надбережжя струнко –
самотньо. Ні для кого мерехтить.
Байдуже світло стрінеться за мить
із вранішніми фарбами. Раптово.
Лунко
звернеться чайка. Вигуки квапливі.
Вже згасне десь за хмарами алмаз.
Опустять очі ліхтарі ураз.
Рожевий ранок заблищить на хвилі…

* * *
Я бачила вірші у сні:
ефірні та крилаті. Чесні.
Не про моє життя. О, ні!
А про прекрасне –
про бузкову весну.
Почулися відлунками мені
розкішні звуки – рідні солов’їні.
Я бачила вірші у сні:
таке насниться лиш на Україні.


* * *
Спів крапель райдужних лунає в теплих водах,
приходить звуком флейти в віщі сни…
Ти відчуваєш пахощі весни,
її збентежений, але натхненний подих?
І над путівцями вже клекіт журавлиний –
лунає гордо заклик голосний.
А як духмяно огорнули Батьківщину
знаменні пахощі весни!


* * *
Обережно Доля гаптувала
візерунки, мов на вишиванці.
І, заснувши з зорями, не знали,
як всміхнеться сонце нам уранці…

І молитви розцвітуть любистком –
цвітом жовтої надії в полі:
лиш не обірви яскраву нитку
серед візерунку, люба Долю!


* * *
Візерунки безмежних і рідних доріг
повертали напрочуд мене до слобідки.
Зустрічали усміхнені соняхи – свідки
мого щастя безмежного.
Земле, я встиг!
Встиг відчути твій подих. Ступив на поріг,
де загублені перші дитячії кроки.

Та все далі провадить життя через роки
візерунком безмежних і рідних доріг.


* * *
Затамувавши подих, виднокругом
майне світання велично, бузково…
Удень всміхнеться веселковим дугам
кришталь Лугані…
Відбирає мову!
І розіллються хвилі ковилові,
згорнувшись до сторожих териконів.
О степ! Ти чуєш? – там, в селі, спів дзвонів –
до тебе відгуки любові.
Долонями торкнувшись до колосся,
застигне в подиві ясне проміння,
затримавши на мить чаклунку-осінь
з краплинням кришталевим шелестіння…
Затамувавши подих, виднокругом
майне світання не одне казково.
Всміхнеться радо веселковим дугам
краса Луганська!
Відбирає мову!