В затишених алеях пахло літо,
Тоненький деревій підняв голівки...
Ти поглядом минулого століття
Дивився із старенької листівки.
Знайомий силует... високий зростом...
Та кроки віддаляються зітханням...
Чому спинити так тебе не просто,
Отримавши палкі слова зізнання?
Ось тільки що стояв ти на колінах,
Дивився в очі... цілував долоні...
Що сталося? Яка причина в змінах?
Чому в траві троянди ці червоні?
Тебе затримати, спинити хочу!
Хоч горда, але все ж тебе любила...
Ти дивишся через століття в очі...
Запитуєш: " Чому ти не спинила?"
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.