Лариса Журенкова

В той день ішов Він на Голгофу,
Ніс на собі животворящий хрест.
Народ Йому кричатиме вже потім:
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!

Тоді ж тягнув Він непосильну ношу,
За ним товпилася людей юрба.
А Він кривавим умивався потом,
Від спраги тріскалися зціплені вуста.

Саднили рани на руках Месії
І підгинались ноги від важкої ноші.
І розуміла, плачучи, Свята Марія,
Що Синові ніхто не допоможе...

А розпинали, Господи, як страшно!..
- Терпи, Ісусе! - шепотів про Себе.
А натовп хоронив Його довчасно,
Холонуло від горя почорніле Небо.

Принизити хотіли: смерть ганебна,
Бо розіп'ятий, бачте, на хресті...
А Він гріхи усіх прийняв на Себе,
Спаситель людства, Мученик Святий!

Сьогодні світ хрещений йде до Бога,
Слова лунають із землі й небес
(Як їх не вистачало на горі і потім...):
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!


Христос воскрес! - мої друзі та гості блогу!
Шануймо Господа!