НАСНИЛОСЯ

Смачні суниці із твоїх долонь,
Мого кохання й щастя охоронцю.
Пахтить із рук липнева оболонь,
У вись злітає полуденне сонце.

Впилася соком ягід, як вином;
В твоїх долонях серце б`ється гулко.
Сховався день під сивим полином,
І ми терпким п`янієм поцілунком.

А скільки ще не визрілих суниць
Приберегли в траві для мене луки!
Лечу в вечірнє небо горілиць...
-------------------------------------------
У нас, мій милий, виросла онука.

СПОКУСА

За порогом крутить сніговій,
Завірюха розпустила поли.
А мені сьогодні, милий мій,
Із тобою тепло, як ніколи.

Горобину завидки беруть -
Заглядає до моєї шибки.
Тільки їй крізь снігу каламуть
Нас з тобою, милий мій, не видко.

Не угледять і зірки гріха,
Бо не буде їх до ранку в небі.
Чом же свічка полум’ям зітха?
Мов за мене журиться. … Не треба.


ВТЕЧУ У СТЕП

Втечу у степ, де море ковили,
Де ноги лоскотно цвіт маків лиже,
Де нас колись дороги розвели,
Де скіфським бабам студить протяг крижі.

Густе волосся в коси заплету,
Напну на плечі у квітках хустину,
Втечу у степ, де чути за версту
Як «ромів» кінь смакує конюшину.

Допізна знову не засне скрипаль,
Розвіє ніч снопами іскор ватра,
Зависне в небі срібна пектораль
І обійме циганська пісня шатра.

І розлетяться думи в шир і в вись,
А дикий степ заплаче, закурличе.
…Чи так запав у душу погляд чийсь,
Чи давніх предків кров циганська кличе?

НІЧ І Я

Ніч і я. Місто зморене спить.
Грають марно у келиху чари.
Стелять постіль для місяця хмари -
Незабутня, зворушлива мить.

Підбивають перини пухкі,
Потакають його забаганкам.
Звабно сяє зірниця-коханка,
Мерехтлива, в сорочці легкій.

Із задуми не виберусь я,
В ніч дивлюсь зі свого підвіконня.
Не женуть мої чари безсоння,
Б`ється пульс: ні-чи-я, ні-чи-я...

НІЧНИЙ ШТОРМ

Під вечір море злегка заштормило.
Погнав на берег вітер баранці,
Рожеві мушлі хвиля перемила
Й перебира ретельно камінці.

Десь в глибині розпочалась бовтанка,
Збісилось море на заході дня.
Закрила двері на крючок на ганку
Відразу ж стихла чайок метушня.

Бора лютує, рветься за лаштунки,
За молом шхуна якорем гримить.
Ґвалтує галька вищого ґатунку,
Дрібна з піском потухло шарудить.

Зібравши з хвиль потрощені уламки,
На ранок вітер геть увесь ослаб.
На берег штормом викинуло камку, -
В ній копошиться очманілий краб.