Якщо чесно, ще декілька годин тому я не планувала писати розповідь з такою огидною назвою. Але неочікувана зустріч у маршрутці  з «неземним створінням» змінила усі мої плани, а також вкрала декілька років мого життя.

Почалось все, як зазвичай, з мого бажання потрапити у якусь халепу або просто запхнути свій ніс у веселі неприємності. Я вирішила поїхати на свою улюблену Соборну площу та трохи поспостерігати за людьми, які завжди викликали у мене змішане відчуття відрази і зацікавлення. Деякі екземпляри взагалі можна використовувати як живі експонати психіатричного відділу, але то вже інша історія.

Сідаючи у маршрутку, я навіть не підозрювала, що мої пригоди почнуться з перших хвилин мого перебування у своєрідній екосистемі цієї брудно-жовтої планети, володар якої міг робити одразу сім справ одночасно. Зайнявши тільки що звільнене місце (мені завжди щастить), я полегшено повернула голову у сторону вікна і побачила «це». Біля мене сиділа, як я потім ідентифікувала після обробки великої кількості інформації, дівчина 20-22 років. Якби не мої знання з біології, які могли вичислити у цьому створінні людину жіночої статі, я б не вагаючись віднесла її до класу мавпоподібних, чи би назавжди образила увесь їх рід, який, згідно теорії Дарвіна, став своєрідним початком усього людства.

Тільки уважно придивившись, я зрозуміла, що до чого: випучені очі були створені шляхом накладання, мабуть, одразу трьох шарів довжелезних штучних вій, які можна була при бажанні зачісувати разом з волоссям, та заново намальованих брів, тонка дуга яких нагадувала вказівну стрілку при дорозі, або китайську рекламу Найку. Довге, чорне, якесь неживе волосся більше нагадувало ліску, якою запросто можна було витягти цілого сома. На місці була і катушка-заколка, що прийняла вигляд рожевого метелика, який сумно, але смиренно дивися на мене мертвими очима і благав переплавити його хоча б на трубку для колоноскопії.

Про справжній колір обличчя ми не дізнаємось ніколи, так як воно було дбайливо відрихтоване вмілою рукою маляра-штукатура. Губи – то окрема тема. Можливо, у деяких людей талант робити зі звичних речей психодилічні шедеври надається з народження. Це як дарунок феї. У мене у голові промайнув ще один варіант – бідну дівчину виховувала родина качок!

5 хвилин пролетіли як одна секунда. Мабуть, мій знуджений мозок настільки довго переварював отриману інфу, що конкретно затормошив усю систему, і мій організм став працювати як стара вінда. Мені вдалось пересісти на місце з іншої сторони салону «будки на колесах», і я сховалась від пекельного сонця, що збочено сувало свої довгі промені у всі хідні і вихідні отвори.

«Неземне створіння» почало прямувати до виходу. Мабуть, при першій нашій зустрічі я отримала лише легкий інсульт, тому що інфаркт догнав мене дещо пізніше, а точніше тоді, коли я побачила образ дівчини в цілому. Це як англійське пиво, яке спочатку здається слабуватим для нашого слов’янського організму, а потім змушує дарувати унітазу французький поцілунок.

На ногах у цієї збочинки (по-іншому я її назвати не можу), були кросівки рожево-чорного кольору з золотистими стразами. І якщо це я ще можу прийняти і зрозуміти, то п’яти сантиметрову платформу – ніколи в житті.

Піднявши свої очні яблука з підлоги, я почала, з явно мазохістськими схильностями, проводити подальшу оцінку суб’єкту. «У тон» взуттю на ноги дівчина натягнула рожево-зелені штани з відділом для підгузків. При чому виглядало це так, ніби вона не тільки одягнула на себе один з хагісів, в ще й поклала туди ще декілька про всяк випадок.

Під чорною спортивною безрукавкою продивлялась кислотно-рожева водолазка. Загальний образ доповнював годинник, що сяяв на тонкому зап’ясті, як увесь дорогоцінний запас Британської імперії, а також напівпрозорі окуляри коричневого кольору, розміром десь з-пів лиця дівчини.

На цей раз одним інсультом не обійшлось, в мені потрібно було негайно відновити діяльність мозку, а також серцевий ритм і роботу ще деяких життєво важливих систем органів.

Ну от, ви уявляєте собі мій стан. Але ця казкова історія навіть не збиралась закінчуватись.

З місця позаду мене до неї підійшла  її подруга. по характерним ознакам можна впевнено заявляти, що вони вийшли у світ з одного племені.

Одягнена друга дівчина була так само шокуючи, тільки волосся у неї було сліпучо-білого кольору, а штани з мішком від пилососа доповнювали не дикі кросівки на платформі, а кеди кислотно-зеленого кольору зі сріблястими стразами, які утворювали своїм хитросплетінням якийсь дивний символ. Напевне, саме так виглядає знак самого Сатани.

Представниці іншої планети, з виразом обличчя, як у невдоволених качок, вийшли з маршрутки, а я залишилась відходити від коматозного стану і шукати у недрах голови запавши очні яблука, які, як маленькі діти, сховалися десь у недрах паралізованого головного мозку.

Тепер ви розумієте, чому я підняла тему моди. Звичайно, чоловіки теж збуджують мою хвору увагу своїми радикально-налаштованими експериментами зі стилем, але. все ж таки, хочу звернути увагу саме на жіночу моду, яку можна сміливо назвати справжньою хворобою мозку. По-перше, вбивати усіх одним тільки зовнішнім виглядом – це зброя прекрасної статі; по-друге, порівнявши анатомічний опис зі своєю фізіологією, я зрозуміла, що також відношусь до жіночої братії.

Щоб упорядкувати усі свої сьогоднішні роздуми, я склала невеличкий топ-5, такий собі анти рейтинг тих тенденцій, які змушують мій організм конвульсивно благати добити його лопатою, тільки щоб не бачити і не чути цієї «краси». Ось невеличкі описи головних «криків» жіночої моди за ці дні, коли я почала, як якийсь збоченець, спостерігати за тендітною половиною людства:

1. Уггі. Якщо чесно, я не знаю, як це дивне слово правильно пишеться українською мовою, тому сподіваюсь на ваше розуміння і співчуття. Для тих щасливчиків, які не знають, що це за природні виділення макаки, поясню: уггі – це такий вид жіночого взуття, який чимось схожий на звичайні нашенські валянки, тільки удосконалені сучасним дизайнерським поглядом з явно запущеним кон’юнктивітом. «Крутиє дєвчьонкі» вважають своїм покликанням носити їх цілий рік. У мене закрадається підозра, що вони не покидають їх тісних обійм навіть під час прийняття душу чи сексу. Тільки після 365 днів тотальної моди вони обережно та ніжно розпилюються «Дружбою».

Ви спитаєте мене, в що ж в них такого поганого, окрім гламурно-блювотного вигляду? Справа в тому, що так звані уггі не мають нормального каркасу. Моя хвора уява називає їх плодом статевого акту чоловічих в’язаних шкарпеток і затертих домашніх тапочок. Отже, під час носіння, п’ятка зведеної сестри Попелюшки вилазить за межі дозволеного і стає ще ближчою до матінки-землі. А це призводить до серйозних проблем зі здоров’ям, яких у сучасних жінок по самі помідори.

2. Спортивне взуття на підборах. Абсурд! Нонсенс! *****! Я не буду заново повторювати і описувати те, у що було взуте «неземне створіння», тому що моїй душі вже нічого курити і нічим блювати. зазвичай я поважаю роботу сучасних дизайнерів, так як це їх світогляд, їх бачення буденності. Але таке знущання над зручними, ніжними, як туалетний папір зранку, і універсальним, як газета у безпритульного, мого улюбленого спортивного взуття є просто неприпустимим! Вони знову змушують Діда Мороза плакати…Для мене це те ж саме, що безалкогольне пиво, кава без кофеїну чи джинси з кнопками замість блискавки. Збоченці, що тут скажеш.

3. Одяг «кислотних» кольорів. Можливо, ви були у такій ситуації, коли назустріч вам йшла велика кольорова пляма, яка при детальному розгляді була визнана жінкою. При одному погляді на неї розумієш, що ще декілька секунд, і запуститься незворотній процес росту ракової пухлини мозку або очей. Зі мною таке сталося декілька днів тому. Погода на вулиці вже дозволяла скинути з себе зимову резину і перейти на полегшений варіант, чим і скористалась явна фанатка кольорових мультиків, які виникають під час споживання якісного ЛСД.  Вона стояла переді мною в черзі, і мені, нажаль, «вдалося» розгледіти її фірмовий спортивний костюм яскраво жовтого кольору, який більше нагадував перезрілий ГМО-лимон, дбайливо вирощений китайцями десь під сонячним Пекіном. Мій мозок почав одна за одною підкидувати мені цікаві ідеї, найкращою з яких була захист організму шляхом викликання приступу епілепсії. Наступну годину у мене тупо боліла голова, як катком пройшлись. Не допомогла навіть добра порція коньяку. Саме тому я б заборонила цим «дітям веселки» спілкуватися з нормальними людьми, так як це більше нагадує не тренд, а біологічну зброю масового знищення.

4. Штани з «багажником». Думаю, на українській землі не існує людини, яка б не бачила дівчину  в штанах, у які щедро напхали цеглу або іншого краму. Такі-собі «кенгуру через дупу», як я їх ніжно називаю.

Хоча, може я не справедлива до цього модного гібриду галіфе та гетрів? Можливо, вони навіть дуже зручні? Наприклад, їх можна брати з собою у походи, коли у рюкзак речі вже не влазять, а в руках їх нести не варіант. Також можна цілими ящиками красти пиво у супермаркеті, або їжу на якомусь святі.

5. Накладні кігті. Коли я розповідала про «неземне створіння», я забула сказати про одну деталь. Нігті на її руках нагадували більше такий собі п’ятиелементний швейцарський ножик, яким можна запросто зробити харакірі собі і ближньому своєму. А Тім Бартон ще витрачав гроші на руки-ножиці для Джоні Деппа!

Я бачу дуже часто такі довжелезні пазурі. Одного разу я все ж таки набралась наглості і запитала у власниці зооманікюру, чи зручно їй підтиратись у туалеті. Чи через те, що вона зовсім не підтирається, чи через те, що їй дійсно незручно, але вона чомусь образилась і відійшла у другий кінець маршрутки, пустивши за собою шлейф парфумів, кількістю якого можна було б напоїти усіх алкогурманів Одеси.

І це далеко не повний список. Це тільки верхівка айсберга. Закінчити свою розповідь я б хотіла на позитивній ноті. Спостерігаючи за українками (нічого не подумайте – все заради науки!), я побачила, що більшість з них дуже гарні та милі і без тони макіяжу або коротких суконь. Сподіваюсь, що колись прекрасна половина людства зрозуміє, що світ врятує не штучно-лялькова вітрина, занурена у болото стереотипів, а справжня, природна краса, яка лине зсередини. Бути собою – ось справжня краса!