. . . . . . . . . . . . . . . . . .     А попередньо ще було отруєння письменницької собаки в лютому 2010 року, яке мало своє продовження на південному сході, де Юрія Івановича отруїли радіоізотопами. Два роки, як мінімум, було витрачено на виборсування з цієї халепи...".

 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .                            

                                     І тільки особистість в небо йде суремно:

                                     Господь її окрилив недаремно...

                            (Ю.Кириченко. „...Посередності завжди гуртуються в кодляк...")

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                     Я – сам рішаю: де в снігах замерзнуть ружі,

                                     Я – сам рішаю: з ким доп’ю сумне вино…

                                                        (Юрій Кириченко, 22.09.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                            …Я – смертник в цьомý лихолітті,

                                            І що вже боятись мені?..

                                            Душа в льодяному лахмітті

                                            При ранах, які – крижані…

                                            Чекісти? А хай їм абищо!

                                            Чекісти? А хай їм біда!..

                                            …А морок – то вище, то – нижче,

                                           Та в жилах ще кров – молода…

                      (Ю.Кириченко. „…Я – смертник в цьомý лихолітті...", 24.07.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                               …Я – цілую твої долоні,

                                                Я – цілую твої вуста…

                                                Розворушуєш що ти в хлоні,

                                                Коли ніч, мов полин густа?..

                                                Я – цілую твої зіниці,

                                                Я – цілую твою жагу…

                                                Ніч твоя – мов чуття куниці:

                                                Я цілую тебе нагу…

                                    (Ю.Кириченко. „…Я – цілую твої долоні...", 04.12.2015р.)

    Тайна війна спеціальних служб і спеціальних підрозділів  не має чітких територіальних кордонів. Не у власній державі (Ю.К.), в Дніпропетровську, Хабад, юдо-нацистська ультра-ортодоксальна секта, лютий ворог слов’ян і християнства, добре законспірована під порядну єврейську громаду,  почувається вільно, як спецназ іншого етносу, що завоював певну територію.

   Члени секти Хабад є прибічниками кабали (містичного вчення в юдаїзмі) і володіють його таємницями на професійному рівні. У християнському розумінні кабала – не що інше як чаклунство й бісовство. Ряд православних священників і публіцистів висловили критичну думку щодо кабали.

    „Релігія Завіту навʼязується Ізраїлю, а не твориться ним. І коли Ізраїль не прийняв Новий Завіт, коли пішли Пророки і пішла Благодать Божа – він нарешті повністю віддався бажанням свого серця і створив собі релігію. Він створив кабалу. Все те, що було заборонено Вітхим Завітом, є в кабалі – магія і окультизм, астрологія і заперечення Єдиного Бога-Творця". (Протодиякон Андрій Кураєв).

    Тому й не дивно, що талановитий український поет, кавалер орденів Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого та Святих Кирила і Мефодія загинув саме в Дніпропетровську на велике християнське свято – Третю Пречисту: показове розпʼяття...

„...На жаль, ще є такі міста, Із котрих вирвавшись, радієш, мов од коханої листа..."(Ю.К.)

                                        ...Це місто мертвих, місто мертвих,

                                        У ньому жить – себе ганьбить...

                                        І як нам вийти з цеї мерви,

                                        Пророків як не розлюбить?

                                        Це місто без душі, без чину,

                                        Без ластівок, без голосів...

                                        Тут лихо пора мертвичину

                                        На крижану догоду псів...

                   (Ю.Кириченко. Балада про втечу з міста мертвих, 22.02.2013р., м.Січеслав)

     Жодна таємна війна спеціальних служб не ведеться без розвідки.В Ізраїлі була створена одна з найвідоміших служб зовнішньої розвідки, яка називається МОССАД.На емблемі організації зображена менора, що є гербом держави Ізраїль, і девіз: „Через брак піклування падає народ, а за багатьох радників благоденствує". Разом з цим, донедавна девізом МОССАД був інший вірш з тієї ж книги: „Тож вдумливо провадь війну твою". Основними напрямками діяльності МОССАДу є таємний збір інформації, узагальнення та аналіз.Спирається на широке коло добровільних чи платних інформаторів. Діяльність МОССАД глибоко засекречена. На завойованій в Україні території (Дніпропетровськ) упав український поет, український народ, а представники іншого етносу, олігархи, – благоденствують.

   Тож, професійна робота МОССАДу, який вдумливо провадить війну свою, – видно за кулісами.

    „...З охранки баранам теж совість зайва..."(Ю.К.)

                                                 …Мої приязні хлопці,

                                                Смерть для мене в коробці?

                                                Знаю: вірш сповістили,

                                                Коли бруки мостили…

                                                Мої, мічені хряком,

                                                Жити як з переляком?

                                                Жити, немов не жити:

                                                Суче вим’я спожити?

                                                Хай воно для вас буде,

                                                Як ти до цього, блуде?..

                                                …Мої приязні хлопці,

                                                Світ затявся на кнопці…

                                                …Кат знов сіє під зиму

                                                Всім криваву озиму?..

                                     (Ю.Кириченко. Балада кривавої озими, 22.09.2015р.)

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                       Крайнебо дивним факелом вогнилось,

                                       Сніги повстань горнулись до плечей...

                                (Ю. Кириченко „...Знаходячись в розробці псів охранки...")

                                                                     Ганна Степняк-Лозинська, журналіст

м.Київ,

12.02.2016р.