КРИЛАТИЙ ЗВУКОПИС ЮРІЯ КИРИЧЕНКА

                     ЗАПОЛОНИВ МУЗЕЙ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО

                                 В ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ПРАПОРА

    В рамках проекту „Родинний альбом української історії“ в Київському літературно-меморіальному музеї Максима Рильського 23 серпня 2016 року в День українського прапора відбувся вечір памʼяті Юрія Кириченка (1954-2015), класика сучасної української поезії, громадського діяча, лауреата 45 всеукраїнських та міжнародних літературних премій, кавалера орденів Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня та Святих Кирила і Мефодія.

Розповідь 5. „На знаменах туманів“, – так називалась ця мистецько-літературна учта. Ведуча – біограф поета, редактор-упорядник і видавець  книг Галина Шевченко, розпочала з того, що поетична класика і письменники, чия творчість становить золотий фонд національної чи світової літератури, і є прикладом захоплення, вивчення сучасних та наступних поколінь, продовжують звучати живою, животрепетною скарбівнею нестраченого слова, щирим памʼятливим дотиком до святинь, витворених на теренах буття. 

    „Рік тому, – сказала Галина Миколаївна, – Юрій Іванович розпочав свій творчий виступ в київському готелі „Кооператор“ з того, що повідав присутнім в залі, як в 60-х роках минулого століття Максим Тадейович в цьому ж таки готелі, збудованому в 1958 році, зустрічався з освітянами, які приїжджали з усієї України на серпневу нараду вчителів, творчо спілкувався з ними, дарував свої книжки з автографами... А сьогодні сакральне Слово Юрія Кириченка з святкової зали готелю „Кооператор“ перейшло у вітальню будинку Максима Рильського. Поетична естафета триває, хоч сам класик сучасної української поезії Юрій Кириченко трагічно загинув: був убитий, як лицар української честі та гідності, в грудні 2015 року в Дніпропетровську.“

                                           Як боляче говорить

                                           Про те, що мені болить.

                                           Але вимага сумління

                                           В слові Душу спалить...

                                                          Юрій Кириченко

    Поетичними рядками Юрія Івановича ведуча продовжила творчий вечір, подякувавши Максиму Тадейовичу, його близьким і рідним, працівникам музею за гостинність:

                                      А є слова, що лише – для молитви,

                                      І ти їх серце, всує не кажи.

                                      Душа сумʼять іде по лезу бритви,

                                      Мій Боже, Україну бережи!

    Творча інтеліґенція Києва, науковці, літератори, музейні працівники уважно та з великою цікавістю слухали розповідь біографа поета про життя і творчість класика від поезії. Легко і невимушено розповідав про себе, своє кредо, творчі здобутки і завдання й сам поет: голос молодо і оптимістично звучав з відеопередач, записаних ще в 1999 році на Дніпропетровській студії телебачення, коли Юрію Івановичу було тільки 45 років, а виданих поетичних книг – 20. Можна тільки здогадуватись, яка потужна робота була здійснена Майстром.

    На запитання співробітника музею: чому і за що поет в 1999 році був виключений з Національної спілки письменників України, – Галина Миколаївна відповіла рядками віршів класика, написаних в 2013– 2015рр.:

                                       ...З НСПУ мене виключали чекісти, – 

                                       Самовпевнені, справжні тобі моралісти...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                        ...Генерал Євген Марчук

                                        Виключав мене зі Спілки...

                                        О! Це був його канчук – 

                                        Голосили перепілки...

    Коли ж прозвучало запитання, чому в 2013–2015рр. поет не поновився в Спілці, відповіла, що заяву про поновлення на імʼя голови НСПУ Віктора Баранова було передано Володимиру Шовкошитному, потім цим питанням якоюсь мірою займався Михайло Сидоржевський, нинішній голова Спілки письменників, та на цьому все й закінчилось. „Занадто патріотичним був Юрій Іванович, нескореним, шляхетним, чесним, благородним, маючи вертикаль душі, ніс читачу Слово з великої літери – зашифрований код українського аристократизму“, – сказала пані Галина. 

    „Якщо країна, у якій ледь жевріють окрушини леґенд про звитяги „роду і народу“, по-справжньому незалежна і демократична, то як пояснити те, що практично на всіх домінуючих суспільно-політичних висотах знаходяться чужі солдати, котрі, оперуючи новітніми технологіями зла і насильства, сприяють тому, аби балом визиску і виродження явно і латентно правили „польові командири“ в уніформі кукловодів, спокушаючи люмпенізоване суспільство липкими принадами „європейського раю“?..“, – запитував себе і читачів автор книги „Чужі солдати“ Юрій Кириченко, яка, разом з іншими поетичними збірками, була подарована присутнім в залі в святковий День українського прапора.

    Звучали вірші Юрія Івановича в авторському читанні (з запису на телебаченні 2004– 2005рр.) з книг „Перехід на передзимʼя“, „Борг шаблям і кобзам“, „Ходіння за три мрії“, де кожен присутній в залі слухав справжню українську поезію – високу і непідкупну, чисту і розпрозорену, тривожну, з очима розіпʼятої Совісті ліричного героя, в якій вгадувалися часом риси самого Юрія Кириченка, який пильно вдивляється в минувшину, день нинішній, у невідворотну прийдешність: що там, на терезах вічності і забуття? 

    Біограф поета, Галина Шевченко, читала вірші з рукописів майбутніх книг, які знову повертають свій творчий нестлумлений лик до читача, являючи сучаснику правдивий, переконливий зразок любові і боротьби, краси і гідності, прозріння і жертовності – без чого, власне, і неможливе сходження на високогірʼя Духу: „В час Голгофи“, „Перехожий“, „Опір хижому злу“, „...Чекісти вкрали у людей надію...“, „Балада з присвятою вкраденому тиражу“, „Балада поламаних крил“, „Непристойність“, „...Час учитись прозрівать та бути...“ та інші. 

    Документальним фільмом  „Чуття Вітчизни“, наповненим поезією лицаря українського Духу Юрія Кириченка, присвяченим Дню Незалежності (2005),  та читанням віршів Галиною Шевченко з книги інтимної лірики „Поклик струни в тумані“ завершився творчий вечір в музеї Максима Рильського, розташованого в одній із найдавніших історичних місцевостей Києва – Голосієві, на мальовничому пагорбі Горіховатського озера.

    Щиро і сердечно за відверту та змістовну розповідь про класика сучасної української поезії Юрія Кириченка дякували ведучій вечора, біографу поета Галині Шевченко, директор музею Максима Рильського Вікторія Колесник, співробітник музею Ігор Більдюг, директор київського готелю „Кооператор“ Юрій Круглик та інженер Петро Адаменко, поет Сергій Льовін, випускниця Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв журналіст Тетяна Назаренко.

    Продовжився цей теплий серпневий вечір для всіх присутніх в іншій залі ошатного будинку Максима Тадейовича, де щиро і щедро пригощали кавою та солодощами давні добрі друзі Юрія Кириченка, представники ТМ „Золоте зерно“, і, здавалось, що з подарованої директором музею Вікторією Леонтіївною на добру згадку Галині Миколаївні книги сонетів Максима Рильського звучить живий голос Майстра, хвилючи своєю невʼянучою красою: 

                                        Запахла осінь вʼялим тютюном,

                                        Та яблуками, та тонким туманом, –

                                        І свіжі айстри над піском румʼяним

                                        Зоріють за одчиненим вікном. 

                                 Ганна Степняк-Лозинська, журналіст

м.Київ

25.08.2016р.