Віктор МОСТОВИЙ

Переклад з російської Любові Цай

Ти долі не кляни і не гнівись.
Все відійшло, все відцвіло, минулось...
Бузок такий препишний – подивись,
І пелюстками вишня знов всміхнулась.

Звідкіль той шал – я думав, вже минув –
Звідкіль печаль? Нове кохання лине...
Я, розкрутивши, сонця диск метнув,
Розжарений, злетів він в небо синє.

Буяв, кипів вишневий сад тоді,
Та зажурилась вишня світлоока,
І ронить цвіт на трави молоді
Тепер сумна вже вишня й одинока.

***


Оригінал

Виктор МОСТОВОЙ

Свою судьбу напрасно не кляни.
Всё в прошлом – откипело, отстоялось.
Сирень такая пышная – взгляни,
И лепестками вишня засмеялась.

Всё в прошлом, но откуда этот взрыв
Тоски и боли? Чувств нежнейших завязь?
И я метнул диск солнца, раскрутив,
И полетел он, в синеве расплавясь.

Какой у вишни был веселый нрав!
Но погрустнела – вновь ошибка вышла.
И осыпает цвет на юность трав
Теперь уж несмеющаяся вишня.