КРУЖИСЬ, УПРЯМАЯ СТИХИЯ

Владимир

ОВЧАРОВ

ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОЕ

Летит, жужжит, торопится волчок!
А. Блок

Стучит колёсами на стыках электричка,
А в голове качается туман.
В тумане мысли бродят по привычке –
Ногами по «хранилищу ума».
Да, бедный мозг, истоптанный следами
Безжалостного времени сапог…
Изящные следы – ходили дамы,
А грубые обиды – те стадами
Оставили извилины дорог.
И моет кровь источник вдохновенья,
А тот работает, глотая кислород,
И мыслей одиноких звенья,
Сцепившись, закружили хоровод.
Кружись, кружись, упрямая стихия,
У каждого запущен свой волчок,
Швыряющий в лицо лишь доводы сухие,
Врезающиеся
В кожу щёк.

___________________
© Владимир Овчаров

ЗАЛІЗНИЧНЕ

Летит, жужжит, торопится волчок!
А. Блок

Колесами гримить на стиках електричка,
А в голові туман – не може він пройти.
Думкú в тумані бродять (це в них звичка),
Щоб «сховок розуму» ногами потовкти.
Так, бідний мозок стоптаний слідами
Чобіт, в які взувався часу біг…
Сліди красиві – це ходили дами,
Ну, а обрàзи грубі – ті стадами
Повитоптали звивини доріг.
Натхненнякров’ю живлятьсяділянки,
Вони ковтають кисень без турбот,
Й думок моїх осиротілі ланки,
Зчепившися, заводять хоровод.
Крутись, стихіє, не втрачай моменту,
Є дзиґа в кожного, вона веде свій лік,
Який сухі швиргає аргументи,
А ті врізаються
У шкіру щік.