Марина

ШАДУЯ

* * *

Эта жизнь всё сама по местам непременно расставит,
Тут гадай – не гадай, всё равно нас исход удивит.
Наши чувства порой – одуванчик у ветра в опале...
Беззащитен до боли. Но спасает одно – плодовит.

Знаю, он прорастёт, сколько б люди его не топтали,
Жёлтым солнышком нам разукрасит обыденность дней...
Пусть не все нас поймут (это просто, мой милый, детали).
Пух взлетит над землёй... Что скажи в этом мире нежней?

Мне неведом маршрут... Одуванчик, я верю, поможет.
Наши души с тобой в некий узел связались давно.
Кто-то скажет, что шанс нашей встречи безумно ничтожен...
Продолжаем идти! Нам другого уже не дано...

_______________

© Марина Шадуя

* * *

Це життя все розставить самè до останнього титру,
Тут гадай – не гадай, а кінець нас зіб’є з колії.
Почуття наші часом – кульбабка в опалі у вітру…
Безпорадна до болю. Та плідність рятує її.

І вона проросте, хоч товчуть її люди недбалі,
Жовтим сонечком нам засіяє в буденності днів…
Хай не всі зрозуміють нас (це ж бо, мій любий, деталі).
Ніжний пух над землею злетить – може, вже і злетів?

Я не знаю маршруту… Кульбабка поможе приземна.
Наші душі з тобою зв’язались у вузол давно.
Скаже хтось, що зустрітися шанс в нас практично нікчемний…
Та продовжуймо йти! Бо нам іншого вже не дано…

_____________________________________

© Переклад з російської Михайла Лєцкіна