Валерий

АКИМОВ

БЕЗВРЕМЕНЬЕ

Меня обуяло смятенье,
Я сжал безулыбочный рот:
Везде беспризор, запустенье,
С домами стареет народ.
Но возрастом всё не измерить.
Над разумом властвует хмель:
И людям уж не во что верить,
И в жизни потеряна цель.

__________________

© Валерий Акимов

ЛИХОЛІТТЯ

Я дуже збентежений нині,
Я стис неусмішливий рот:
Повсюди роздрай, запустіння,
Старіють будинки й народ.
Все міряти віком не будем.
Над розумом хміль пророста:
Нема у що вірити людям,
Пропала життєва мета.

_____________________________________

© Переклад з російської Михайла Лєцкіна